Антонова: Любое лицо в правительстве, приняв решение о моем увольнении, пошло бы на нарушение закона (интервью ч.2)

04.11.2020 11:52
регулятор

Ви про торгівлю повітрям?

В тім числі. Завжди вважала, що трейдер – це той, хто купив оптом у виробника, наприклад, за двосторонніми договорами, а потім продає постачальникам чи, приміром, в коротку на інших сегментах. Але того, що знайдуться трейдери, які почнуть маніпулювати поміж сегментами ринку,спотворюючи ціну, ніхто не міг передбачити. Оперативний моніторинг входить, серед іншого, в обов’язки операторів ринків. Для мене індикатором проблем на ринку були значні коливання ціни, коли вона різко падала. Про існування маніпулятивних схем на ринку я дізналася вперше від зовнішніх консультантів, які склали повний "пазл" із дій трейдерів у всіх сегментах – від РДН до балансуючого ринку. Робота всередині Комісії не була побудована таким чином, аби провадити детальні внутрішні обговорення з приводу цих ситуацій. Навіть якщо вони й були, то мене не запрошували. Про рішення, спрямовані на виправлення цих ситуацій, я здебільшого дізнавалася вже з порядку денного чи безпосередньо напередодні його формування.

Читайте також: АМКУ допускает возможные манипуляции на рынке электроэнергии

Що дозволяло це робити?

Була можливість подавати цінові заявки, не підтверджені фактичним товаром. Плюс був великий розрив цін на балансуючому ринку, який дозволяв, умовно кажучи, закривати позиції в умовах профіциту, відкуповувати там е/е за дуже низькою ціною. Була відсутня нижня межа ціни. В правила ринку не був закладений підхід до трейдерських операцій, який передбачався концепцією ринку ще від 2017 року, що її підготував Секретаріат енергетичного співтовариства. Там передбачалося, що сальдо трейдерських операцій (купівля мінус продаж) дорівнює 0 і було підтвердження фізичних обсягів, щоб уникнути саме фіктивних угод.

Ви зараз говорите про надто широкий коридор між прайс-кепами на балансуючому ринку? Але вони впродовж цього часу зазнавали змін. Чому їх змінювали?

Від самого початку прайс-кепи на балансуючому ринку було встановлено на рівні -/+15% від ціни РДН. Але це не стимулювало учасників ринку акуратно прогнозувати й знижувати небаланси по системі. Потім були зміни в листопаді 2019-го на -30%/+15% від РДН, потім у лютому 2020 встановили -55%/+15%. Мета всіх цих змін якраз і полягала в тому, щоб балансуючий ринок надавав учасникам правильні цінові сигнали на зниження небалансів. Однак благі наміри були використані з метою торгівлі між сегментами й призвели до провальних цін. Комісія постановою №766 вже в період пандемії коронавірусу знову звузила цей коридор до -20/+5. Та саме ця частина постанови була потім "збита" в суді одним з виробників електроенергії. І Комісії довелося піти шляхом тривалішої процедури змін у правилах ринку. Щоправда, в останній редакції змін зазначалося, що -20/+5 діятиме тільки до кінця 2020 року. Але питання знято з розгляду.

Як я вже казала, цей коридор використали деякі учасники ринку, й відтак, він був одним з факторів накопичення заборгованості. До речі, USAID порушувала питання функціонування балансуючого ринку та рівнів кепів на ньому ще з жовтня 2019-го, наполягаючи на тому, щоб цей коридор змінився.

Але час прийняття рішень має значення. Тобто кожен місяць, тиждень відсутності такого рішення впливав на накопичення боргів.

Нещодавно прийняті рішення про підтвердження фактичних обсягів електроенергії унеможливлюють подання порожніх заявок?

Так. Підтвердження фізики теж було правильним рішенням для припинення торгівлі повітрям. Гадаю, доречно було б "закрутити гайки" ще й у трейдингу. Крім того, були зняті цінові обмеження заявок для "ГарПоку", підвищено нічний прайс-кеп. Ці кроки сприяли стабілізації ситуації.

А які інші, на Вашу думку, фактори заборгованості?

Наступним "борговим" фактором була масова подача цінових заявок на рівні нижче будь-якої, навіть найнижчої існуючої на ринку собівартості виробництва е/е, яку можна собі уявити. Тут є питання, чи ця поведінка була спрямована на те, щоб "впихнути" свою е/е в РДН на фоні падіння попиту, чи це були цілеспрямовані спроби "провалити" ціну? Детальної аналітики на цю тему я не бачила, адже не мала доступу до відповідної інформації через"персони". Чи це трейдери, які не мають власного ресурсу, виходили з такими пропозиціями, чи великі гравці-виробники?Побіжний аналіз публічних даних оператора ринку схиляє мене до другого варіанту.

Ще одним фактором було зниження обсягів продажу е/е "Енергоатомом" "ГарПоку". Орієнтовно з початку 2020 року "Енергоатом" знизив обсяги продажу "ГарПоку" виключно до обсягів ПСО, через що той позбувся ресурсу, перепродаж якого був ключовим фактором його прибуткової роботи, розрахунків із "зеленими" та мінімального навантаження коштів для ВДЕ у тарифі НЕК.

Крім цього, в тарифі НЕК "Укренерго" було враховано, на мою думку, недостатню суму компенсації "зеленій" енергетиці з самого початку 2020 року. Плюс падіння попиту на фоні пандемії коронавірусу. Плюс зростання обсягів виробництва ВДЕ із усіма наслідками. Плюс споживачі, які не платять за е/е роками за будь-якої моделі ринку: "Вода Донбасу" та державні шахти.

Але, повертаючись до питання запуску ринку, треба сказати, що й зі старту були певні вади. Це й товарний, а не фінансовий формат механізму ПСО, і те, що обидва ПСО "впали" на "ГарПок" – по ВДЕ та по населенню, та й взагалі необхідність існування ПСО для населення, а також споживачі, про яких я вже говорила. Тобто це певні системні питання, які не дають цьому ринку вийти на нормальний рівень роботи. Плюс в нас не запущені в повному обсязі деякі сегменти ринку. Ринок додаткових послуг, наприклад. Пройшов рік, а він тільки зараз якось там оформлюється.

Читайте також: НКРЭКУ повысила тариф "Укрэнерго" на передачу э/э на декабрь до 312,76 грн/МВт-ч

На сьогодні розроблено законопроект, який має "списати" борги, накопичені до введення ринку.

Безумовно, це позитивний крок. Але ж та сама "Вода Донбасу" чи державні шахти продовжують бути джерелом накопичення заборгованості. Держава має відповідати за свої рішення, якщо ці рішення впливають на суміжні галузі економіки.

Якщо говорити загалом про прайс-кепи, можливо, настав час їх відмінити?

Насправді прайс-кепи вводилися як тимчасовий захід, на дев’ять місяців. Тоді регулятор справді діяв на межі своїх повноважень, бо законодавчі повноваження встановлювати прайс-кепи він отримав лише на початку 2020 року. Але ми розуміли, що робимо. До речі, кепи було встановлено на рівні нижчому, ніж мала бути оптова ціна, якби ринок не запустився. Але про це всі забувають.

Зараз на ринку профіцит, з’явилися ознаки конкуренції учасників, місцями жорстка. Чому тоді ми боїмося прибрати прайс-кепи? Є проблема з тим, що регулятор має звичку прискіпливо все регулювати. Але часи змінюються. Тепер потрібні нові підходи, розвиток нових навичок та компетенцій. На мій погляд, треба переходити на більш ліберальну модель роботи, але одночасно із значними можливостями щодо покарання порушників, особливо таких, які системо "завалюють" ринок, як картковий будинок. І якщо є проблема, реагувати швидко і жорстко. Адже за збитки у державних компаній рано чи пізно настане відповідальність.

Регулятору треба бути не менеджером, а серйозно займатись моніторингом ринку, дуже швидко реагувати на неадекватну роботу ринку та дії його учасників, застосовувати дуже жорсткі заходи для того, щоб припинити порушення. Але це не роль такого собі контролера, який встановлює ціни. Це вже архаїзм. Так, кепи на ринку існують і в інших країнах, але це радше коридор цін, в рамках яких відбуваються торги, і які дуже рідко досягаються, або дуже високі значення для певних типів високоманеврової генерації. Але не стеля, в яку ціна постійно впирається,внаслідок чого ми навіть не можемо впевнено змоделювати, на якому значенні ціни реально перетнуться попит та пропозиція.

Має бути дуже сильний операційний моніторинг того, що відбувається на ринку. Нинішній моніторинг - це лише початкова точка, це перші фото перших подій, які вже фактично відбулися.

Фіктивні, непідтверджені цінові заявки чи заявки, які колосально нижчі за найнижчу базову собівартість, чи коли на продаж виходять гравці, які не виробляють власну е/е, а зазвичай її купують – все це має бути моментально підсвічене, і на це має бути моментальна реакція. І згодом це все виправляти через правила ринку. Моніторити слід учасників за їх заявками.

Я особисто покладаю велику надію на якомога швидший запуск вимог Європейського регламенту РЕМІТ, відповідні зміни до законодавства, нормативної бази регулятора. РЕМІТ якраз спрямований на виявлення маніпуляцій ринком та застосування жорстких санкцій у відповідь. Над цими питаннями ми почали дуже предметно працювати з командою стратегічного департаменту ще з кінця 2019 року. Але наголошую, що й до запуску РЕМІТ необхідно здійснювати швидкі та рішучі дії щодо покарання порушників та постійно змінювати правила ринку для упередження порушень.

Ваше ставлення до RAB-тарифів?

Перехід до нової методики та відхід від регулювання на рівні "+/-"за статтями витрат і практичною відсутністю дозволеного регульованого прибутку оцінюю як позитивний крок. При цьому зауважу, що регулювання тарифів на розподіл обленерго нормою прибутку (так звана rate of return regulation) - це абсолютно не нова історія для України. Це було ще за часів приватизації обленерго при Ющенку. Це була постанова 309, яка працювала, здається, 12 років. Я її тоді допомагала писати регулятору, працюючи радником в проекті USAID. Тому я не розділяю гасел на кшталт"нарешті, вперше в історії, регуляторний прорив".

Дійсно, в певних аспектах підхід тоді був примітивнішим. Зараз вони викладені в advanced-варіанті: стимулювання зниження витрат, регуляторні періоди, бенчмаркінг, регулювання якості послуг. І дуже позитивним є те, що всі компанії можуть здійснити перехід одночасно. Однак інші питання визначалися тоді чітко,й ні в кого не виникало жодних сумнівів, що має бути, наприклад, одна база й ставка прибутку. Як це, до речі, є зараз в стимулюючому ціноутворенні для оператора ГТС.

Тепер RAB такий, яким він є. Але моя думка, що має бути єдина база і єдина ставка.

Гадаєте, потрібно відпускати ціни на електроенергію для населення так, як це зробили з газом? І чи може бути прийняте таке рішення найближчим часом?

Я давно працюю в секторі й нагадаю, що на початку 2000-х років ціни на е/е для населення покривали всі витрати по виробничому ланцюгу, а колись вони були вдвічі вищі, ніж для промисловості. Якщо ми подивимося на будь-яку європейську країну, то ціна для населення в рази вища за ціну промисловості. Там абсолютно нормальна логіка. Ніде в Європі не побачите навпаки. І, до речі, не знаю, як і кому досі вдається формувати міфи про високі ціни для кінцевих споживачів в Україні порівняно з Європою. Якщо брати в середньому й порівнювати з Україною, то в нас ціни для кінцевих споживачів нижчі. Наприклад, ціни для найбільших кінцевих промислових споживачів із споживанням понад 150 ГВт-год/рік у Польщі, Словаччині, Угорщині,Румунії становлять 9,5, 12, 8,5, 8,1 євроцентів/Квт-г. Це дані Євростату за другу половину 2019 року. Водночас кінцеві ціни для населення (той-таки перелік країн) становлять 14,7, 16,9, 10,3, 14,6 євроцентів/Квт-г. Навіть у Молдові та Грузії ціни для населення становлять відповідно 10,7 та 6,6 євроцентів/кВт-г. Це вже дані за першу половину 2020 року.

Дійсно, в деяких країнах Західної Європи для надвеликих суб’єктів із споживанням 1 ТВт-г+/рік, зокрема у Франції, Німеччині, Нідерландах,ціни найнижчі серед промисловості за рахунок, зокрема, встановлених на законодавчому рівні пільг на енергетичні податки. Але ж в цих країнах і ціни для населення одні з найвищих в Європі.

Політика стає на заваді розвитку енергетики?

У даному разі так.

Сертифікація "Укренерго" якщо не під загрозою, то суттєво затягується у часі. Як це вплине на інтеграцію з ENTSO-E?

З одного боку, я бачила приклади країн Енергетичного Співтовариства, коли оператори системи передачі входили до ENTSO-E, а потім вже отримували сертифікацію. З іншого боку, є вимоги, що при інтеграції TSO має бути сертифікованим.

Перший і основний крок відбувся. Це анбандлінг. В результаті оператор системи передачі вже підпорядковується Мінфіну, а не Міненерго, якому підпорядковуються виробники е/е, тому конфлікт інтересів відсутній. І, до речі, я не бачила жодного офіційного документу ЄС чи Енергетичного співтовариства, в якому б чітко йшлося про те, що інтеграції не буде без сертифікації системного оператора. Мені здається, що це радше політична позиція,в тому числі й з боку ENTSO-E,об’єднувати все в один процес.

Фізична інтеграція енергосистеми – серйозний виклик для України. Адже треба пропрацювати рік в ізольованому режимі й припинити фізично балансувати нашу енергосистему за рахунок Росії. Але до цього потрібно йти. Ми фізично матимемо доступ до інших ринків. І е/е з інших ринків перетікатиме в Україну,можливо, й більш чиста. Тому, як мені здається,інтеграцію української енергосистеми з європейським ринком можна було б розглядати також і комплексі з реалізацією європейської "зеленої" угоди в Україні. Можливо, частину поліпшень від Green Deal ми як країна отримаємо за рахунок цієї інтеграції і, відповідно, не буде необхідності вкладати такі вже значні кошти?

Ви взагалі підтримуєте Green Deal?

Політика ЄС не стосується виключно декарбонізації енергетики, а взагалі всієї економіки. Принципово - так, підтримую. Але, грубо кажучи, багатші юрисдикції можуть собі дозволити системніше думати про майбутнє. Голова Єврокомісії заявила про інвестиційний план, задля реалізації якого мобілізуватиметься обсяг інвестицій в 1 трильйон євро!

Питання по Україні. Чи є в нашій економіці хоч які-небудь "вільні" джерела для декарбонізації таких масштабів? Зрозуміло, що певні ресурси є. Але очевидно, що ми економічно набагато слабші від Європи. Це треба дуже ретельно рахувати. Це економічний аналіз вигод та витрат для України в цілому, а також часовий прогноз, коли і які відбуватимуться. Безумовно, ми маємо і зобов’язані брати участь у цьому процесі, але в тих межах, які можемо собі дозволити на кожному етапі. Також треба вести перемовини з європейськими партнерами, домовлятися про фінансову підтримку з їхнього боку щодо заходів"зеленого" переходу, адже застосування механізмів перетікання вуглецю через кордон матиме негативні наслідки для експортних галузей української економіки. З боку Європи звучить зокрема й те, що Україна може бути одним із плацдармів для формування бази добування водню.

Треба прораховувати всі можливі сценарії. При цьому слід пам’ятати й про поточні проблеми та потреби нашої енергосистеми.

Читайте також: Украина готова разделить ответственность за озеленение всего континента, но в рамках разумного переходного периода

Цьогоріч був прийнятий звіт про достатність генеруючих потужностей. Що дає цей документ?

Так, вперше в історії України ми прийняли звіт про достатність генеруючих потужностей. Він спрямований на те, щоб проаналізувати різні сценарії розвитку енергосистеми й потребу в певних джерелах енергії, в резервах енергосистеми. Так ось, звіт визначає, що Україні потрібно 2 ГВт високоманеврової потужності, 2 ГВт акумулюючої потужності для підтримки та відновлення частоти та ще 0,2 ГВт систем акумулювання нормованого резерву для підтримання частоти вже у 2021 році. Всього 4,2 ГВт. Для порівняння, зараз споживання в пікові години становить приблизно 18-20 ГВт.

Наступний крок – проведення тендерів на будівництво, аби в конкурентний спосіб побудувати цю генерацію.

Але питання будівництва нових потужностей вельми пригальмовує.

Це конкурентний ринок. У мене теж були наївні очікування, що ми зробимо новий ринок, і європейські компанії, побачивши, що у нас і роздріб, і опт працює за європейськими принципами, прийдуть працювати в Україну. Але цього не бачимо. Чому? Тому що спочатку ринок був турбулентний, і всі хотіли подивитися, як і на чому він стабілізується. Тепер ми бачимо систему з боргами, а жоден інвестор не вкладатиме кошти в систему, яка працює недосконало. А де в нашій країні гроші на всю цю потужність, зазначену в оцінках НЕК? Це ж дуже великі гроші. Мені цікаво подивитися, хто прийде на тендер і принесе гроші, щоб інвестувати в такій непередбачуваній країні в такий системно-інфраструктурний проект. Тому всі ці питання – технічні, організаційні, структурні – потрібно вирішувати в комплексі, аби досягти результату.

Розкажіть ще про роль міжнародних партнерів, як вони впливають на діяльність НКРЕКП?

Коли я відповідала за співпрацю з Енергетичним Співтовариством, вона була максимально конструктивною. Це була не лише політична підтримка реформ ринку і регулятора, а й дуже значна експертна допомога. Секретаріат – це й експертний центр. Вони вже проходили трансформацію ринків у інших країнах співтовариства, і Україні не обов’язково вигадувати велосипед.

Щодо політичної підтримки, то це надзвичайно важливо. Ось невеличкий приклад. Напередодні запуску роздрібного ринку ніяк не призначався постачальник останньої надії, а його відсутність зламала б усю модель. Довелося звертатись до пана Копача, який моментально відреагував, надіслав листа в Кабмін, і ПОН було призначено.

Ще один експертний центр – USAID. Там працюють дуже досвідчені експерти, які робили серйозну аналітику і напрацьовували пропозиції щодо зміни правил ринку. Я особисто у своїх рішеннях часто покладалася саме на їх аналітику. Наразі саме на цю співпрацю покладається регулятор з метою автоматизації моніторингу ринку та запровадження рішень в сфері програмного та апаратного забезпечення для моніторингу. Цей напрямок роботи з ними ми запустили ще в кінці 2019 року.

Важливою також була й співпраця з делегацією Європейської комісії в Україні. Ми спілкувалися з регуляторами країн Євросоюзу щодо практики роботи ринків, практики роботи регуляторів, цінової політики.

З цього огляду для мене дуже поганою новиною стала ліквідація стратегічного департаменту регулятора. Цей департамент роками підтримував та координував роботу із зовнішніми стейкходлерами та співпрацював з ними щодо всіх новацій на регульованих ринках, формування нового законодавства на основі адаптації європейського законодавства та Енергетичного співтовариства.

Це може якось вплинути на роботу комісії в царині стратегічного планування й розвитку?

Гадаю, такі ризики існують.

Які ще ризики існують для Комісії?

Ризики реакції на ситуацію на ринку. Дуже швидко і непрораховано – ризик. Дуже довгі вивчання сценаріїв розвитку ситуації та неприйняття рішень – теж, як ми побачили, ризик.

З одного боку, всі рішення, які впивають на роботу енергетичних ринків, необхідно детально й швидко прораховувати перед тим, як приймати. Навіть з купою сценаріїв та припущень, навіть із залученням консультантів, адже відповідальність за наслідки величезна. Кожен не до кінця продуманий крок може означати чиїсь переплати або чиїсь збитки. Виникає гостра проблема – негайне коригування ситуації.

Звісно, великий ризик – відсутність стратегії розвитку регулювання по сферах. Куди ми йдемо, які цільові показники роботи цих ринків, куди їх веде регулятор? Бо в деякі моменти у мене виникало враження, що чим гірша ситуація на цих ринках, тим краще для якихось інтересів. Регулятор таку позицію собі не може дозволити. З багатьох причин, одна з яких – рано чи пізно за результати спитають.

Ну, і ще - розвиток нових навичок і постановка сильного та дієвого моніторингу. Але, як кажуть, де ризики, там і можливості.


Читайте також

Авторизация



Создать аккаунт


Авторизация

Возникла ошибка авторизации!
Извините, возникла ошибка авторизации. Пожалуйста, попробуйте еще раз (в окне социальной сети вам необходимо подтвердить авторизацию), или попробуйте авторизоваться через другую социальную сеть.

Пожалуйста проверьте свою почту
и перейдите по ссылке,
чтобы завершить свою регистрацию
на сайте.

Комментарий отправлен на модерацию