Чтобы избежать ужасных последствий, необходимо перейти на использование возобновляемых источников энергии, и для этого есть все перспективы в Украине.

Согласно исследованию экспертов из Института экономики и прогнозирования НАНУ и из Фонда Генриха Белля в Украине, проведенном в 2017 году, Украина может перейти к 2050 году на 91% возобновляемых источников энергии (ВИЭ), - рассказал в колонке ведущий научный сотрудник сектора прогнозирования развития ТЭК Института экономики и прогнозирования НАНУ, кандидат технических наук Александр Дячук (укр).

Чому використання енергії сонця й вітру вкрай важливе сьогодні?

Індустріальна революція (з середини ХVIII століття), що поклала початок бурхливому розвитку світової економіки, призвела до шаленого сплеску викидів парникових газів. Загрозливого характеру їх зростання набуло в ХХ столітті після Другої світової війни, коли країни, особливо економічно розвинені, почали інтенсивно нарощувати виробництво промислової продукції й використовувати при цьому переважно викопні вуглецеємні види енергетичних ресурсів (вугілля, нафта, газ).

Паризька угода передбачає створення таких умов, щоб до кінця століття не допустити підвищення температури на 1,5-2°С. Проте, за даними американської погодної обсерваторії Мауна Лоа, що на Гаваях, у 2018 році показник середньої концентрації вуглекислого газу в атмосфері становить 410 PPM (од./млн.), що означає, що ми вже перетнули позначку в 1°С. І температура постійно зростає.

Результат, до якого можуть призвести зміни клімату, можна побачити і в Україні. Наприклад, буревії, екстремальні температури або їх аномальність тощо – є наслідками кліматичних змін.

Щоб уникнути жахливих наслідків зміни клімату, необхідно перейти на використання відновлюваних джерел енергії, яких у нас стільки, що ми можемо використовувати відновлювальну енергію в майбутньому не тільки в енергетичних цілях, але й, наприклад, продовольчих.

Ситуація в Україні подібна до світової: 67% викидів парникових газів утворюються від виробництва, транспортування, спалювання та іншого подібного використання енергетичних ресурсів (тут мається на увазі будь‑яка сфера діяльності людини, де спалюються або витрачаються енергетичні ресурси).

Також 17% викидів парникових газів утворюються від виробничих процесів, ще 12% — унаслідок сільськогосподарської діяльності, решта — через відходи (сміттєзвалища тощо).

Як перейти на відновлювану енергетику і які це принесе результати?

Два роки тому експерти з Інституту економіки та прогнозування НАНУ за підтримки Фонду Генріха Бьолля в Україні (ініціатор Оксана Алієва) провели дослідження й представили звіт "Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року", в якому з використанням економіко‑математичних моделей науково обґрунтували своє бачення такого переходу.

У цьому звіті представлені три можливі сценарії розвитку української енергетики. Перший під умовною назвою "революційний" означає перехід на 91% ВДЕ без атомної енергетики.

Другий "консервативний" не передбачав проведення спеціальної політики й означав зростання споживання енергоресурсів відповідно до розвитку економіки.

Третій сценарій "ліберальний" не містив жодних цілей по ВДЕ, атомній чи вугільній енергетиці. Натомість технології просто мали б конкурувати між собою: хто дешевше задовольнить попит споживачів на енергоресурси.

Важливим аспектом "ліберального" й особливо "революційного" сценаріїв є те, що підвищення енергоефективності є економічно вигідним процесом, адже дешевше зекономити ресурс, аніж таку ж кількість додатково виробити або придбати.

Для реалізації цілей Енергетичної стратегії на період до 2035 року Україні необхідно досягти 27-32% ВДЕ у валовому кінцевому споживанні енергоресурсів (за оцінками Інституту економіки та прогнозування НАНУ).

Для реалізації "революційного" сценарію, ця частка має становити 40%.

За "революційного" сценарію у 2050 році частка ВДЕ в електроенергетиці має становити 93%: 81% припадатиме на електроенергію, вироблену з вітрової й сонячної енергії, з яких 45% становитиме вітрова енергетика.

Вартість функціонування енергетичної системи за "революційного" сценарію може бути меншою, ніж за "консервативного". Проте, перехід за 50% ВДЕ потребуватиме значних інвестицій. Хоча й існують певні рішення, які можуть допомогти скоротити ці інвестиції.

Чому відновлювана енергетика не розвивається так, як би нам хотілося?

Головна причина в тому, що українське суспільство не задоволене, що вартість електроенергії зростає, коли в усьому світі вона дешевшає.

Якщо ж проаналізувати причини з точки зору економіки, то проблема переважно в низьких доходах населення, невисокому економічному зростанні, застарілій інфраструктурі, відсутності повної інтеграції з європейською енергосистемою, що давало б можливість для маневрування тощо.

Оскільки оптовий ринок тільки розпочав функціонування (з 1 липня), механізм конкуренції між виробниками за задоволення потреб споживача ще зароджується. Так само, тільки формується підхід, щоб тарифи як для виробників, так і для споживачів формувалися на ринку, а не встановлювалися.

Це дуже важливо, адже такий механізм породжує інвестиційний інтерес. Тільки там, де умови для інвестицій є прийнятними і їх повернення гарантується, — ми бачимо активність інвесторів. Однак таке сьогодні можна спостерігати тільки в маленькому сегменті енергоринку — відновлюваній енергетиці.

Водночас є багато можливостей та знань, які Україна може почерпнути зі світового досвіду. Для прикладу, візьмімо Німеччину. Здавалося б, і в нас, і там виробники хочуть максимізувати свої доходи, а споживачі — мінімізувати витрати. Однак німецьке "оптимізаційне завдання" вирішується ринковим шляхом з максимальною відкритістю для нових гравців на ринку, які хочуть пропонувати кращі й/або дешевші послуги.

При цьому, інституційні зміни на ринку відбуваються прогнозовано, з наведенням вичерпних аргументів і після проведення низки аналітичних чи наукових досліджень.

В Україні, на жаль, ми ще не маємо тих правил ринку, які функціонують у Німеччині, оскільки постійно "затягуємо" з запровадженням європейського законодавства й не аналізуємо на достатньому рівні роботу енергоринку.

Аналітичне обґрунтування необхідності ухвалити нові правила зазвичай обмежується декількома абзацами загального характеру. Крім того, поки що не руйнується ринкова влада великих гравців на теперішньому ринку, для яких зміна статус-кво несе втрати і т. д.

Натомість, тільки запровадження справді конкурентних енергетичних ринків (електроенергії, тепла, енергетичних послуг) уможливить такі інституційні умови, за яких виробники дешевшої й "чистішої" продукції матимуть економічні переваги над іншими виробниками в задоволенні потреб споживача.

За таких умов відновлювана енергетика виграватиме, оскільки вона постійно дешевшає.

На сьогоднішній день в Україні ще формуються умови, за яких різні технології дійсно конкурували б заради задоволення потреб споживача (наприклад, для виробництва електроенергії).

Інвестиції у ВДЕ відбуваються, однак фактично немає інвестицій у балансуючі технології, системи прогнозування виробництва електроенергії на вітрових і сонячних електростанціях, упровадження екологічних європейських норм для вугільних ТЕС тощо.

Усе це й багато чого іншого необхідне для нормальної роботи енергосистеми та переходу на ВДЕ.

Тому я вважаю, що наразі в Україні працює радше "консервативний" сценарій, ніж "ліберальний" чи "революційний". Хоча є оптимістичні очікування, що це зміниться із запровадженням реального конкурентного ринку електроенергії в Україні.