"Нафтогаз" призывает готовиться к полной остановке транзита природного газа через территорию Украины с 2020 года. Такая остановка создает значительные риски обеспечения потребителей газом в следующий отопительный сезон, и еще раз ставит перед обществом вопрос о необходимости сокращения потребления и замещения природного газа, в частности, в секторе теплоснабжения.

Не занижая важность вопросов энергоэффективности и экономии природного газа, попробуем выяснить, а что может сделать для этого отечественная биоэнергетика, особенно, если она будет переведена из режима "перманентного преодоления существующих барьеров" в режим "содействия развитию", - рассказал для Энергореформы председатель правления Биоэнергетической ассоциации Украины (БАУ) Георгий Гелетуха (укр.).

Де ми зараз, і які наші плани?

Згідно з даними енергетичного балансу України, частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в загальному кінцевому споживанні енергії в 2017 р. склала 6,7% (у 2016 р. було 5,8%). Такий темп відповідає європейським показникам річного зростання сектору ВДЕ.

Найвагоміша частка належить біопаливу та відходам – 80%. Постачання первинної енергії з біопалив та відходів склало 3,0 млн т н.е., що еквівалентно заміщенню близько 3,8 млрд. м куб природного газу в 2017 році. За цим показником середній темп зростання сектору біоенергетики в Україні становить 33% на рік (за 2010-2017 рр.).

В офіційних урядових документах зафіксовані амбітні плани для біоенергетики: досягти 5 млн т н.е./рік у виробництві теплової енергії до 2020 р. і 11 млн т н.е./рік - у постачанні первинної енергії до 2035 року. При цьому частка біоенергетики становитиме 11,4% у загальному балансі постачання первинної енергії держави у 2035 р. Окремо визначені цілі досягти 30% відновлюваного тепла (переважно, з біомаси) у 2025 р. і 40% відновлюваного тепла - в 2035 р.

Якщо ми дійсно будемо виробляти 40% відновлюваного тепла, то  це еквівалентно заміщенню природного газу в кількості 12,2 млрд м3 /рік.

Ресурсів біомаси під це більш ніж вистачає: за оцінками Біоенергетичної асоціації України, вони складають понад 21 млн т н.е./рік. Наш біоенергетичний потенціал є еквівалентним 25,4 млрд м3 природного газу/рік, що в грошах становить близько 6,8 млрд $/рік при ціні газу 270 $/1000 м3.

Біоенергетика в ЄС 

Середня частка відновлюваної енергії (переважно, біомаси) у виробництві тепла в ЄС становила 19,5% у 2017 р. Країни-лідери: Швеція – 69%, Фінляндія – 54%, Латвія – 54%, Естонія – 51%, Данія – 46%, Литва – 46%, Австрія – 32% (Рис. 1).

Рис. 1. Частка ВДЕ у виробництві теплової енергії та холоду у ЄС в 2017 р. (у %). 

Важливо, що всі країни ЄС продовжують і надалі системно нарощувати частку біоенергетики, яка перевищуватиме, за більшістю прогнозів, половину внеску всіх ВДЕ, принаймні - до 2050 р. Жодна країна ЄС не планує скорочувати частку біоенергетики.

Особливо цікавим для нас є досвід Литви, яка дуже швидко наростила частку біомаси в централізованому теплопостачанні з 10% у 2004 р. до 69% у 2017 р. Офіційні плани Литви – підвищити цей показник до 80% у 2020 р. і до 100% до 2050 р.

Що зробила Литва?

Фактично, це три основні речі, яких, на жаль, поки що немає у нас.

По-перше, з 2008 р. по 2014 р. литовський регулятор забезпечив додаткову рентабельність у 6% на всі інвестиції в установки генерації теплової енергії з біомаси на період 16 років. Ця додаткова рентабельність у 6% додавалася до звичайної рентабельності у 5% (що діяла для інших видів теплогенеруючих установок) і, в порівнянні з рівнем інфляції близько 2%, забезпечувала високі економічні стимули для компаній централізованого теплопостачання інвестувати саме в теплогенеруючі установки на біомасі та скорочувати інвестування в менш прибуткові установки на викопних паливах.

По-друге, підвищений попит на біопаливо, що став результатом регуляторного стимулювання, потребував прозорого механізму закупівлі біопалива у великих кількостях. Як результат, у 2012 р. Литва запровадила біопаливну біржу Baltpool. Частка біомаси, придбаної через неї, зросла з 1% у 2013 р. до 95% у 2017 р.

Після створення біопаливної біржі ринок біомаси в Литві став набагато прозорішим, а його функціонування – ефективнішим. Завдяки роботі біржі зниження вартості біомаси у 2015 р. порівняно з 2012 р. склало (в залежності від конкретного району) до 40%, а різниця у вартості біомаси між сусідніми районами майже зникла.

Протягом 2014-2016 рр. середня вартість біомаси на біржі була на 5-15% нижче ціни, за якою ТЕЦ купували біомасу напряму в постачальників (поза біржею). Також було розв`язано проблему обмеженої кількості постачальників біомаси через можливість легкого входу нових компаній на ринок. При цьому 96% постачальників біомаси – це литовські компанії, і тільки 4% - припадає на зарубіжні.

На біопаливній біржі Литви застосовується система управління ризиками та відстежується відповідність якості поставленої біомаси запровадженим технічним умовам. Це мінімізує частку біомаси неналежної якості та відсоток контрактів, що оспорюються.

По-третє, Литва демонополізувала виробництво теплової енергії в системах централізованого теплопостачання та запровадила прозору й недискримінаційну систему підключення незалежних виробників теплової енергії до існуючих теплових мереж.

Мета цих заходів полягала у насиченні мереж централізованого теплопостачання  дешевшим теплом, виробленим з біомаси, та, відповідно, у зниженні тарифів на теплову енергію для кінцевих споживачів. При цьому незалежні виробники теплової енергії отримали доступ до теплових мереж і гарантований продаж теплової енергії в систему, якщо вони вигравали щомісячні аукціони на закупівлю теплової енергії.

Що треба зробити Україні?

На нашу думку, Україна має прекрасні умови для розвитку біоенергетики, в першу чергу, з метою виробництва теплової енергії. Для того, щоб реально виконати прийняті плани з розвитку біоенергетики і досягти значного заміщення природного газу біопаливом, вбачаємо за необхідне зробити наступне:

По-перше, створити прозорий механізм для торгівлі біопаливом, тобто, електронну систему торгівлі біопаливом. Цей механізм повинен базуватися на ринкових принципах і гарантувати відсутність бар’єрів входження чи будь-яких проявів дискримінації для всіх учасників ринку біопалив. Законопроект для її запуску напрацьовано Держенергоефективністю та Біоенергетичною асоціацією України за підтримки проекту МЕРП USAID.

Він понад рік узгоджується між міністерствами, проте, зараз, фактично, заблокований Мінекономрозвитку, оскільки там вбачають таку біржу тільки підпорядкованою системі Prozorro-продажі. Що не відповідає світовому досвіду в цій галузі, вимагає витрат бюджетних коштів і багато часу на адаптацію Prozorro -продажі під біржову торгівлю. А, фактично, це створить державну монополію на торгівлю  біопаливом.

По-друге, запровадити прозору й недискримінаційну систему підключення незалежних виробників теплової енергії до існуючих теплових мереж. Запровадити конкурентні відносини в централізованому теплопостачанні. Цей механізм повинен базуватися на ринкових принципах і гарантувати відсутність бар’єрів входження чи будь-яких проявів дискримінації для всіх учасників ринку біопалив.

Відповідний законопроект напрацьовано вже понад два роки тому Держенергоефективністю та Біоенергетичною асоціацією України за підтримки проекту МЕРП USAID, але він і досі знаходиться на узгодженні в Мінрегіонбуді. Фактичного цього ж вимагає і Директива 2018/2001 Європейського Парламенту та Ради від 11 грудня 2018 року (RED II).

Директива вимагає встановлення обов'язків для операторів систем ЦТ підключати постачальників енергії з ВДЕ або скидного тепла і холоду та придбання такого тепла від третіх сторін на основі недискримінаційних критеріїв.

По-третє, необхідно негайно відмінити дискримінуючий податок на викиди СО2 для котелень і ТЕС/ТЕЦ на біомасі і біогазі. Ні одна країна в світі не застосовує його до біоенергетичних об’єктів, оскільки біомаса є СО2 нейтральним паливом.

Вважаємо  неприпустимим таке багаторічне блокування найкращої світової практики розвитку біоенергетики в умовах України. Переконані,  якщо ми її впровадимо, то на будь-які «газові виклики» українська економіка дасть гідну відповідь.