OBOZREVATEL

Если выбрать правильный подход - на коммунальных услугах можно существенно сэкономить. Что нужно сделать, а также об энергоэффективности, различных способах ее финансирования, и что сейчас происходит в сфере возобновляемой энергетики Украины, - рассказал глава Госэнергоэффективности Сергей Савчук (укр).

Пане Сергію, Ось я хочу серйозно зайнятися термомодернізацією свого будинку. Я прочитав, що можна заощадити до 70% на комунальних послугах, а моя нерухомість в ціні зросте на 30%. А як з’явилися ці цифри? Їм можна довіряти?

По-перше, відсоток економії залежить від початкового стану будівлі.

По-друге, заощадити до 70% - це реально, але потребує правильного підходу.

За оцінками експертів:

• заміна вікон дає до 10-15% економії;
• утеплення (стін, даху, підвалу) – до 25%;
• модернізація або встановлення індивідуального теплового пункту із погодозалежним регулюванням - до 10-30%;
• балансування стояків, теплоізоляція трубопроводів – ще до 10%.

Тому можу сказати, що саме комплексна термомодернізація будівлі повністю забезпечує максимальний результат – зниження комунальних платежів.

Чим менше енергоресурсів витрачається на утримання, тим менше коштують комунальні послуги, які доведеться сплачувати щомісяця. Як наслідок, нерухомість, яка має невелике енергоспоживання, відразу зростає в ціні після термомодернізації.

А можете навести якийсь реальний успішний кейс термомодернізації? Давайте не в Києві…

Добре. Візьмемо місто Черкаси. ОСББ "Героїв Дніпра, 71" використало 2,6 млн грн "теплого кредиту" на утеплення фасаду, заміну вікон та дверей. Держава відшкодувала 1 млн грн, а місто - усю відсоткову ставку (400 тис. гривень).

Після усіх компенсацій сумарні витрати за проектом в середньому на 1 квартиру становили близько 200 грн у місяць.

При цьому, завдяки проведеним енергоефективним заходам, а також наявному ІТП та приладам обліку тепла, витрати на опалення зменшилися майже на 50%: із 35,64 грн/м2 до 18,6 грн/м2 за місяць.

Інший успішний кейс – це ОСББ “Макарова 10” у Рівному. Об’єднання залучило значну суму коштів - 4,8 млн грн "теплого кредиту" на утеплення фасаду та заміну вікон і дверей. Компенсація також велика: із держбюджету відшкодовано 2,5 млн грн, а із місцевого – 1,3 млн гривень.

Після усіх компенсацій вартість всього проекту для ОСББ склала 350 тис. грн, а кожна сім’я cплачувала лише 80 грн у місяць.

При цьому, витрати за опалення зменшилися на 50%: із 47 грн/м2 до 23 грн/м2 у місяць.

Все ж таки що краще – взяти "теплий" кредит в банку або укласти договір з ЕСКО-компанією. Взяти, ну наприклад, 2-кімнатну квартиру в панельному домі? Як мені вирахувати переваги першого, або другого фінансового механізму?

Хочу підкреслити, в Україні, як власне, і за кордоном ЕСКО-механізм – залучення приватного інвестору до енергоефективних заходів та повернення ним інвестицій виключно за рахунок економії – застосовується найчастіше саме в бюджетній сфері: для утеплення шкіл, лікарень, дитячих садочків, вуличного освітлення та інших об’єктів. Проте ОСББ, наприклад, також може вільно укладати ЕСКО-договори. Головна перевага ЕСКО для ОСББ – у тому випадку, якщо мешканці не готові брати кредити в комерційних банках. Крім того, ЕСКО-інвестор безпосередньо сам зацікавлений в якості робіт, бо всі його прибутки залежать від економії у вашому будинку.

Приклади ЕСКО-контрактів у житловій сфері в Україні вже є. Наразі маємо шість проектів. У 2017 р. перший енергосервісний договір у багатоквартирному будинку укладено між інвестором та ЖБК "Політехнік" (90 квартир) на 5 років на впровадження модульного теплового пункту. Щомісячна економія середньостатистичної 2-кімнатної квартири на опаленні буде в розмірі 200 гривень, загалом – 20%.

Однак, з економічної точки зору, я би Вам порадив взяти участь у програмах співфінансування (до 70%) "теплих кредитів" із державного та місцевих бюджетів. Ваша участь стане більш привабливою та вигідною.

За 5 років близько 700 тис. родин (а це еквівалентно двом регіонам України) залучили 7,4 млрд грн "теплих кредитів".

Ви кажете, що ЕСКО-контракти – більше застосовуються в соціальній сфері. А скільки наразі проектів в роботі?

Перші 350 таких ЕСКО-проектів вартістю близько 500 млн грн працюють майже у всіх регіонах країни. Ці проекти, як Ви правильно кажете, реалізуються на об’єктах соціальної сфери. Економія енерговитрат у бюджетних закладах сягає до 70% без жодної бюджетної інвестиції. Також розпочато роботи по ЕСКО-контрактах в державних установах, серед яких - наприклад, об’єкти Держводагентства, Держстату, МВС. Продовжується робота із Міноборони та МОН у цій сфері.

Дайте пораду, якщо мій ОСББ або ЖЄК уклав договір з компанією, якість робіт якої дуже незадовільна, що нам робити? Чи можна повернути гроші або зупинити ЕСКО-контракт?

Звісно, це залежить від договору, який укладено між ОСББ та компанією. Важливо розуміти, що за умовами ЕСКО-механізму енергоефективні заходи проводяться за кошти саме інвестора. В його інтересах провести роботи якомога якісніше, щоб отримати більший відсоток економії енергоспоживання. Адже від обсягу економії залежить повернення інвестицій інвестора.

Давайте змінимо тему. І я би хотів дізнатися про перспективи біоенергетики в нашій країні. Чи може альтернативне паливо замінити газ та вугілля?

Взагалі, у нас значний потенціал використання біомаси для виробництва енергії. Якщо взяти сільськогосподарські відходи в Україні, то їх понад 90 млн тонн у рік. Наведу приклад: використовуючи на енергетичні потреби лише 37% відходів сільськогосподарських культур (34 млн т. соломи, відходів кукурудзи, соняшника), потенційно можна замістити в еквіваленті понад 9 млрд м3 газу у рік. Це дорівнює близько третини газових потреб України.

Крім того, додатковим джерелом біомаси є вирощування енергетичних культур (енергетичні верба, тополя та міскантус) на малородючих землях, яких в Україні близько 4 млн га. Якщо використати такий потенціал, то обсяг заміщення газу сягне в еквіваленті 20 млрд м3 у рік, а це 2/3 потреб країни у газопостачанні.

Взяти разом потенціал сільськогосподарських відходів та вирощування багаторічних енергетичних культур – і ми вже не імпортер, а експортер газу!

А коли з’являться в країні станції, що працюють на біомасі?

Такі станції вже в нас працюють. Біомасу в Україні використовують для виробництва як тепла, так і для електроенергії. Ось в місті Кам’янець-Подільский успішно працює теплоелектростанція загальною потужністю 45 МВт. Із них на біомасі - 15 МВт теплової та 1,5 МВт електричної потужності. Взагалі, це місто у нас забезпечує себе теплом із альтернативної енергії на 60%. Такий досвід поступово масштабується по всій країні.

Інший приклад – це місто Славутич, де працює твердопаливна котельня на трісці. Її потужність - 10,5 МВт. Котельня вже на 40% забезпечує потреби міста у тепловій енергії та гарячій воді.

Потенціал економії газу в рік становить близько 7 млн м3 у рік. Завдяки цій котельні на біомасі Славутич заощаджує щонайменше 4 млн грн. за опалювальний сезон.

Розумію, що ринок біопалива наразі формується в Україні. А на Вашу думку, що треба зробити, аби він став конкурентним та прозорим?

Разом із Біоенергетичною асоціацією України ми проаналізували досвід провідних країн світу, зокрема Литви, Данії, США. Наприклад, у Литві на законодавчому рівні запроваджено біржу "Baltpool" для торгівлі біопаливом. Завдяки роботі біржі частка біомаси, придбаної через неї, зросла із 1% у 2013 р. до 95% у 2017 році. Вже у 2018 р. близько 70% енергії у централізованому теплопостачанні Литви вироблено саме із біомаси. Так, за рахунок прозорості торгів ціна на біомасу знизилась.

Зважаючи на такий позитивний досвід Литви, ми плануємо запустити єдину електронну платформу, де б здійснювалась торгівля біопаливом. Відповідний законопроект вже підготовлено.

Скажіть, будь ласка, а як можна оцінити ринок українського твердого біопалива. Який його обсяг?

Єдиного показника немає, але йдеться про мільярди доларів. На сьогоднішній день близько 400 підприємств здійснюють торгівлю твердим біопаливом в Україні. Також працюють приблизно 450 виробників теплової енергії з біомаси. На сто відсотків можу запевнити, ринок швидко зростає.

Нещодавно світ вразила новина, що у Швеції закінчилося сміття для переробки. Вони готові його імпортувати. Чому в Україні не інвестують гроші в цю сферу?

На мою думку, на сьогодні для потенціальних інвесторів в Україні не існує ані стимулів, ані достатніх гарантій, щоб вкладати кошти у створення заводів із енергетичної утилізації сміття.

По-перше, відсутня можливість надати гарантії постачання певного обсягу відходів на переробку з боку органів місцевого самоврядування.

По-друге, немає механізмів укладення довгострокових контрактів та гарантування повернення інвестицій. Приватний перевізник може збанкрутувати, відмовитись від надання послуг, що призведе до припинення замовлення ним послуг з переробки.

І нарешті, інвестиції в сміттєпереробні підприємства здебільшого здійснюються в іноземній валюті (обладнання, технології та програмне забезпечення необхідно закуповувати за кордоном), а в Україні не передбачено жодних механізмів зменшення валютних ризиків для інвестора.

А розкажіть, що таке концепція - waste-to-energy plant? Які перспективи будівництва таких заводів в Україні?

Основна ідея концепції, яку ми розробили, - створити такі законодавчі умови, відповідно до яких бізнесу буде вигідно встановлювати "waste-to-energy plants" та вивозити відходи саме на заводи, а не на звалища чи в ліс.

Хочу сказати, енергетичний потенціал твердих побутових відходів в Україні досить високий.

Щороку одна людина продукує 300-350 кг побутових відходів.

Загалом, у рік в країні збирається близько 10 млн тонн відходів, з яких можна виробити 3,5 млн Гкал теплової енергії та 1,2 млрд кВт*год електроенергії. Ми підрахували: започаткування будівництва нових сміттєпереробних заводів та залучення інвестицій у цю сферу дозволить досягти заміщення в еквівалентідо 1 млрд м³ газу щорічно.

По всьому світі сміттєспалювальні заводи розвиваються дуже швидко. Тільки в столиці Китаю - Пекіні - їх відкрито 32. Коли ця сфера розпочне бурхливо розвиватися в Україні?

Ми хочемо прискорити її розвиток. Наразі Держенергоефективності вже розробило Концепцію енергетичної утилізації відходів та необхідні законодавчі зміни.

Плануємо через закон:

• створити стимули для будівництва "waste-to-energy plants";
• надати гарантії інвесторам щодо постачання певних обсягів сміття на переробку;
• запровадити довгострокові договори;
• встановити чіткі правила тарифоутворення для послуг із енергетичної утилізації відходів (gate fee);
• закріпити європейські екологічні вимоги в цій сфері.

Я певен, якщо ми створимо прозорий ринок в цій сфері – в Україні обов’язково з’явиться інвестор, а це значить, розпочнеться її бурхливий розвиток.

Ці питання вже піднімає Президент України Володимир Зеленський на міжнародній арені. Зокрема, у вересні під час зустрічей Глави держави із Президентом Фінляндії Саулі Нііністьо, а також із Прем’єр-міністром Швеції Стефаном Льовеном обговорювалося налагодження тісної співпраці між країнами, зокрема, у сфері переробки сміття.