Голова Української асоціації відновлюваної енергетики Ольга Євстігнєєва у колонці для Енергореформи розповіла, як Іспанія, Нідерланди та Франція змінюють правила приєднання, доступу до мережі та мережеві платежі для накопичувачів і що з цього має значення для України з 1 вересня.

11 серпня 2026 року майже одночасно в українському та іспанському регулюванні з’явилися нові правила доступу до електромереж. НКРЕКП цього дня затвердила пакет постанов №1354–1358 на імплементацію Закону №4777-IX. Іспанська Національна комісія з ринків і конкуренції оприлюднила ухвалену 31 липня резолюцію про гнучкі дозволи на доступ. Обидва режими починають діяти з 1 вересня. Збіг дат випадковий. Збіг напряму — ні.

Український пакет уперше дає нормативну мову для установок зберігання енергії, гібридних проєктів і спільної точки приєднання. Технічно він відкриває ринок. Економічно — лишає відкритим питання, через яке проєкт може стати можливим і водночас дорожчим.
Для нестандартного приєднання до системи розподілу потужнісна складова плати сумує відбір і відпуск, хоча батарея ніколи не працює в обох напрямах одночасно. Водночас лінійна складова за певних умов повторно не нараховується — тобто подвоюється не вся плата, а саме та її частина, яка рахується від потужності.

Європейська дискусія про приєднання давно не зводиться до питання "платити чи не платити". Питання інше: за що саме платить користувач мережі, які витрати він реально створює для системи — і що система отримує натомість.

Для установок зберігання енергії це принципово. УЗЕ є двонапрямним об’єктом: він відбирає електроенергію під час заряджання і віддає її під час розряджання. Залежно від місця, часу та режиму роботи одна й та сама установка може або збільшувати навантаження на мережу, або зменшувати піки й відкладати дорогі інвестиції в її розширення. Правило, яке цього не бачить, працює наосліп.

Рамка ЄС: не звільнення, а точність

Базова норма — стаття 18 Регламенту (ЄС) 2019/943: плата за доступ, користування та пов’язане посилення мережі має бути економічно обґрунтованою, прозорою, недискримінаційною і не створювати дискримінації для накопичення енергії. Стаття 15(5) Директиви (ЄС) 2019/944 додає прямий запобіжник проти подвійного стягнення мережевих платежів, але адресує його активним споживачам, які володіють накопичувачами. Це сильний принцип, а не універсальна чинна заборона будь-якого подвійного тарифування всіх автономних промислових УЗЕ. Обидва акти входять до acquis Енергетичного Співтовариства, тому обов’язкові й для України.

Далі рамка щороку ставала конкретнішою.

• 2 липня 2025 — Настанови Єврокомісії щодо майбутніх мережевих платежів. Тарифні методології не повинні перешкоджати розгортанню накопичення; подвійне стягнення за відбір і відпуск визнано ризиком. Але Комісія так само застерігає від автоматичного повного звільнення накопичувачів від участі у покритті мережевих витрат. Рекомендація — враховувати обидва напрями роботи, можливий взаємокомпенсуючий ефект і сукупний вплив об’єкта на мережеві витрати. Сюди ж належать часові та локаційні тарифні сигнали.
• 10 грудня 2025 — Європейський пакет щодо мереж і окрема Настанова щодо ефективного та своєчасного приєднання: рамка для гнучких договорів приєднання, принцип «першим готовий — першим обслугований», прозорі критерії зрілості проєктів, регулярний контроль і очищення черг на приєднання.
• 17 липня 2026 — Єврокомісія ухвалила проєкт Регламенту COM(2026) 600, який замінює статтю 18 новими статтями 18–18d. Формулювання щодо накопичувачів пряме: мережеві платежі мають відображати вигоди, які об’єкт створює для мережі, та обмежуватися витратами, які він для неї спричиняє, — аби уникнути подвійного стягнення. Окремо: тарифи мають уможливлювати гнучке приєднання, але не можуть відкладати необхідне посилення мережі.

Це поки що проєкт: він проходить звичайну законодавчу процедуру і може змінитися. Але напрям руху європейського права зафіксований однозначно.

Агентство ЄС зі співробітництва енергетичних регуляторів (ACER) додає до цього методологічну обережність: єдиного тарифу для всіх країн немає, витрати треба розподіляти за принципом причинності, двонапрямні користувачі мають бути справедливо охоплені тарифом в обох напрямах — але з урахуванням сукупного впливу об’єкта, а не механічного додавання.

Чинне право ЄС вимагає економічно обґрунтованих, прозорих і недискримінаційних платежів. Нова законодавча пропозиція робить цей принцип для накопичувачів ще прямішим: враховувати створювані ними вигоди та обмежувати плату витратами, які вони спричиняють. Йдеться не про звільнення від плати, а про її точність.

Іспанія: немає гарантованої потужності — це ще не відмова

Резолюція CNMC ухвалена 31 липня і оприлюднена 11 серпня 2026 року. Вона розвиває Циркуляр 1/2024 і починає діяти з 1 вересня 2026 року.

Логіка відрізняється від традиційної. Якщо у вузлі немає достатньої гарантованої пропускної спроможності, новому користувачеві не обов’язково відмовляти. Він може отримати доступ із визначеними технічними, операційними або часовими обмеженнями. Регулятор передбачив чотири окремі типи гнучкого доступу — від погодинних профілів споживання в мережах розподілу до режимів з активним керуванням.

Для накопичувачів норма показова. Заявки на доступ з боку споживання для батарей і гідроакумулюючих установок розглядатимуться як заявки на гнучкий доступ — відповідно до Королівського декрету-закону 7/2026 від 20 березня. Причина в природі технології: заряджання можна переносити в часі. Для вже виданих дозволів передбачено перехідний режим.

Резолюція набирає чинності 1 вересня, однак окремі типи гнучких дозволів запускаються поетапно: для одних відкривається шестимісячне вікно подання заяв, для інших запуск прив’язаний до готовності інструментів контролю в оператора, а для найскладнішого типу до 2029 року діють перехідні обмеження.

Найцікавіше — не сам механізм, а те, чим його обклали. Оператори мереж зобов’язані щороку звітувати CNMC про фактичне використання гнучких дозволів. Карти доступної гнучкої потужності підлягають публікації. Паралельно затверджено процедуру POD1, яка описує параметри контролю, спостережуваність, передавання даних у реальному часі та координацію між операторами, системним оператором і користувачами.

Іспанський висновок: потужність у мережі перестає бути бінарним продуктом "є або немає". Вона може бути гарантованою або гнучкою — і умови доступу мають відповідати рівню цієї гарантованості. А гнучкість без даних і без нагляду не працює.

Нідерланди: менша гарантованість — менша плата. І окрема історія про виконання

Нідерланди прямо поєднали гнучкість із ціною користування мережею.

За кодексовим рішенням регулятора ACM з 1 лютого 2024 року оператори отримали право пропонувати в перевантажених районах договори без гарантованої пропускної спроможності, а з 1 лютого 2025 року — обов’язок їх пропонувати. Користувач погоджується, що в години перевантаження його можливість використовувати мережу буде обмежена, і натомість отримує нижчу плату за передачу.

Ключова деталь: знижка прив’язана не до типу технології, а до описаної якості права доступу. Права з обмеженням за тривалістю дають доступ на визначену кількість годин на рік поза піковими періодами. Права за часовими блоками фіксують конкретні непікові вікна. Обсяг знижки відповідає тому, наскільки обмеженим є право. Такі продукти прямо орієнтовані на гнучкі навантаження, батареї, електролізери та зарядну інфраструктуру.

Але найкорисніший для України урок стосується не дизайну, а виконання. У 2026 році ACM констатував, що оператори не мають належної картини завантаження власних мереж, а гнучкі договори пропонуються недостатньо. Регулятор уклав з операторами зобов’язальні домовленості щодо планів покращення і почав публікувати квартальний дашборд виконання.

Нідерландський висновок: справедлива плата визначається тим, які витрати конкретний користувач створює і яким рівнем гарантованості він фактично користується. А написане в кодексі правило нічого не варте, поки регулятор не міряє, чи його виконують.

Франція: тариф має бачити час, місце і напрямок

Французька модель працює на двох рівнях — на етапі приєднання і на етапі користування мережею.

Приєднання

9 жовтня 2025 року RTE опублікував перший перелік підстанцій, придатних для оптимізованих пропозицій приєднання "за габаритом", — приблизно 1 ГВт нової доступної потужності для накопичувачів. Заявок надійшло у рази більше, ніж було оголошено. 4 лютого 2026 року CRE затвердила оновлену процедуру приєднання до магістральної мережі, яка формалізує цей режим: габарит задає часово-сезонний календар із періодами, коли відпуск або відбір заборонені. Логіка регулятора сформульована прямо: габарити доречні там, де мережеві обмеження прогнозовані, і дозволяють приєднати накопичувач без посилення мережі — тобто швидше й дешевше. Санкції за недотримання габариту доручено опрацювати окремо.

Користування

У тарифній системі TURPE 7 запроваджено добровільний річний компонент "відпуск–відбір" для накопичувачів, приєднаних на рівнях HTA, HTB 1 і HTB 2. Він застосовується з 1 серпня 2026 року і діє не всюди, а лише у визначених регулятором зонах — тих, де перевантаження прогнозоване: або через високе споживання, або через значну сонячну генерацію. Приблизно половина класифікованих зон визначені як зони відбору; у них накопичувач отримує тарифний стимул відпускати енергію в пікові години.

А 13 травня 2026 року CRE відкрила публічну консультацію щодо перегляду самих правил розподілу вартості приєднання. Центральна ідея — дешевше і швидше приєднання за умови погодженого обмеження потужності в окремі години. Тобто питання, яке зараз обговорює український ринок, у Франції винесено на консультацію практично тим самим формулюванням.

Французький висновок: один мегават не дорівнює одному мегавату. Відбір у перевантажений момент і відбір у годину вільної пропускної спроможності мають різний системний ефект — і тариф це бачить.

Що спільного у трьох моделях

Іспанія, Нідерланди та Франція застосовують різні механізми. Єдиної «європейської формули плати за приєднання» не існує — структура мереж, рівень перевантаження й тарифні системи відрізняються. Але за різними інструментами видно одну логіку.

• Плата йде за причинністю. Користувач оплачує мережеві витрати, які реально спричиняє.
• Гарантована і гнучка потужність — різні за цінністю послуги, тому й ціна різна.
• Двонапрямність враховується, але не через механічне подвоєння. Відбір і відпуск можуть створювати різні витрати, а можуть частково компенсувати мережеві проблеми один одного.
• Час і місце мають значення. Локаційні та часові сигнали стають дедалі поширенішим інструментом.
• Гнучкість має економічну цінність. Форма цієї цінності різна: Іспанія дає насамперед саму можливість приєднатися, Нідерланди — тарифну знижку, Франція — поєднання тарифного стимулу і швидшого та дешевшого приєднання.

І ще одне, що легко пропустити: у жодній із трьох країн гнучкість не подана як пільга для технології. Це двостороння угода. Інвестор приймає обмеження — і отримує вимірювану, описану в документі компенсацію: доступ там, де його інакше не було б, нижчу плату за передачу, коротший строк або дешевше приєднання.

А що це означає для України

Український пакет з 1 вересня 2026 року робить велику й потрібну роботу.

Уперше з’являється нормативна мова для двонапрямних об’єктів: окремі величини потужності відбору та відпуску, поділ на гарантовану й негарантовану частину, постійне і тимчасове гнучке приєднання, спільна точка приєднання для генерації, УЗЕ та споживання, оновлений комерційний облік. Для дефіцитної мережі це необхідний крок.

Незавершеною лишається економічна конструкція. І саме тут європейські кейси дають конкретні орієнтири.

1. База розрахунку для нестандартного приєднання до системи розподілу

Методика: потужнісна складова плати формується як сума — замовлена потужність відбору за ставкою для споживання плюс замовлена потужність відпуску за ставкою для виробництва. Для окремої УЗЕ ці режими технічно взаємовиключні: батарея з 10 МВт заряджання і 10 МВт розряджання створює через точку приєднання максимум 10 МВт перетоку в конкретний момент, а не 20 МВт.

Показово, що сам пакет уже визнає логіку "більшої з двох величин" — вона застосована і в лінійній складовій, і для приєднання до системи передачі. Питання не в тому, чи прийнятний цей принцип у принципі. Питання в тому, чому він не поширений на основну потужнісну складову там, де вона найбільше впливає на CAPEX проєкту. Позиція УАВЕ незмінна: розрахунок має вестися за максимальною потужністю в одному напрямку плюс обґрунтована лінійна складова. Цей підхід прямо перегукується з формулюванням проєкту Регламенту COM(2026) 600.

2. Знижка має відповідати якості права

Коефіцієнт 0,3 застосовується до негарантованої частини при постійному гнучкому приєднанні; для тимчасового гнучкого приєднання Методика відсилає до загальної формули без цієї знижки. В оприлюднених матеріалах, які ми проаналізували, не знайшлося окремого техніко-економічного розрахунку, який пояснював би саме значення 0,3.

У нідерландській моделі знижка прив’язана до описаного обсягу доступності — кількості годин або конкретних часових блоків. Коефіцієнт без стандартизованої якості доступу важко оцінити і ще важче профінансувати.

3. Ризик має бути вимірюваним

Загальною нормою не встановлено річного ліміту обмеження для негарантованої частини. Інвестор може порахувати вартість приєднання, але не може порахувати downside. Кредитор — тим більше.

4. Дані як частина правила

Іспанія зобов’язала операторів щороку звітувати про використання гнучких дозволів і публікувати карти доступної гнучкої потужності. Нідерланди дійшли до квартального публічного дашборду. Український пакет одночасно оновив систему моніторингу приєднань і зобов’язав операторів вносити туди дані, документи та розрахунки. Але у перевірених нами нових правилах не передбачено аналогічного до Іспанії обов’язку публікувати карти доступної гнучкої потужності та регулярну агреговану звітність про фактичне використання й обмеження гнучких приєднань.

Без публічних даних гнучке приєднання ризикує лишитися нормою, яку неможливо оцінити ззовні.

5. Публічні розрахунки

УАВЕ пропонує оприлюднити порівняльні розрахунки для трьох типових випадків: СЕС 10 МВт, окрема УЗЕ 10/10 МВт і комбінований об’єкт СЕС 10 МВт плюс УЗЕ 10 МВт. Без них інвестор не може відтворити формулу, а дискусія лишається обміном позиціями замість обміну цифрами.

Висновок

Позиція УАВЕ ніколи не полягала у звільненні установок зберігання енергії від плати за користування мережевою інфраструктурою.

Якщо двонапрямний характер накопичувача справді вимагає додаткових мережевих інвестицій — ці витрати мають бути враховані й оплачені. Якщо частина заявленої потужності не потребує дублювання інфраструктури, використовується негарантовано або сама установка зменшує локальне навантаження — методика повинна це бачити так само точно.

В умовах дефіциту мережевої потужності приєднання перестало бути суто тарифним питанням. Це питання того, наскільки ефективно ми використовуємо наявну мережу — і чи створюємо правила, за яких нові гнучкі потужності допомагають енергосистемі, а не роками стоять у черзі.

Ухвалення постанов не закриває дискусію про економічну модель приєднання. Її варто продовжити на фактах: порівняльними розрахунками для типових конфігурацій, обґрунтуванням коефіцієнтів, вимірюваним лімітом обмеження і публічними даними про мережу.

Справедлива плата за реальний вплив на мережу — саме та логіка, на якій має будуватися наступне покоління правил приєднання. Позиція УАВЕ з цього питання лишається незмінною: один мережевий ресурс не повинен оплачуватися двічі.