Андрей Зинченко, глава энергетического кооператива "Сонячне місто" в Славутиче Киевской области убежден, что создавать в Украине энергетические кооперативы - очень удачная идея. Это хороший инструмент для запуска малых местных проектов распределенной генерации, которые часто обходят своим вниманием инвесторы. Что для этого нужно - инициативные люди, умение убеждать инвесторов, поддержка местной власти и стабильность законодательства. Своим опытом он поделился с Энергореформой (укр.).

Ідея створення муніципального енергетичного кооперативу в місті Славутич виникла після знайомства з закордонним досвідом – спочатку європейським, потім американським. Ми бачили тисячі енергокооперативів у Європі, де люди спільно будували сонячні та вітрові станції, а цілі міста та села забезпечували свої потреби в електроенергії. Тоді ми з колегами подумали – а чому б нам не пришвидшити розвиток енергокооперативів у нашій країні, залучивши інвестиції безпосередньо від громадян, середнього класу?

Із 2013 року ми старанно проповідували цю модель в Україні, проводили семінари, навіть посібник видали, але, на жаль, всі спроби створити щось на кшталт енергокооперативу виявлялися невдалими. Тоді у 2017 році ми вирішили спробувати зробити це самі. До цього часу вже активно спілкувалися з лідерами громади Славутича, то ж місце для реалізації проекту обрали швидко.  Тоді ж випала нагода познайомитися з досвідом створення енергокооперативів в Америці.

Більша частина мереж сільських районів США електрифікувались енергетичними кооперативами і до цього часу ними й обслуговуються. У Німеччині та Данії енергетичні кооперативи стали критично важливими інструментами "зеленого переходу". Треба зробити й у нас! Ми хотіли, місто хотіло – отже, вирішили запускати цей проект.

Наш енергетичний кооператив "Сонячне місто" сьогодні – це три СЕС на дахах трьох муніципальних будинків в самому центрі Славутича загальною потужністю 200 кВт. Вже незабаром вони запрацюють. Реалізація цього базується на пайовій участі інвесторів. Один пай – це 15 тисяч гривень. Дисконтований період окупності складає менше 7 років, а після того він починає приносити чистий прибуток.

Мабуть, це було найважче – переконувати інвесторів, бо довіри до спільного інвестування в Україні ще мало. До речі, у нас ще залишилися нереалізовані паї, і чим ближче до введення станцій в експлуатацію, тим краще вони розкуповуються.

Перед тим, як "іти в люди" ми проводили певні маркетингові дослідження, вивчали аудиторію, з якою будемо працювати. Виявилося, що немає якогось єдиного портрету наших потенційних інвесторів – визначальною була готовність людей до розвитку, пошуку нових форм заробітку грошей.

Тому серед наших інвесторів – і доволі заможні люди, що інвестують не вперше, і ті, для кого 15 тисяч значать немало. Продавати паї в країні, де людей так багато разів обманювали, дуже важко насправді. Відіграє роль і негативний шлейф радянщини – типу це нові колгоспи. Та й будь-що нове на ринку теж важко продавати. І якщо хтось думає, що заяви про зменшення "зелених" тарифів та ретроспективні зміни лякають тільки великих інвесторів, то він дуже помиляється.

Будь-яка нестабільність лякає й малих інвесторів не менше. Ми це відчули на своїй шкірі. Але ми були дуже натхненні самою ідеєю, і, мабуть, тому в неї повірили й інші. Як результат – на сьогодні вже зібрали приблизно 70% необхідних інвестицій.

Кооперативи – це гарний спосіб запуску малих проектів, які своєю увагою оминають великі інституційні інвестори. До нас уже зараз звертається багато громад, кому наш досвід здається цікавим, бачать у цьому нові можливості.

Мене часто запитують – як переконати місцеву владу підтримати такі проекти? Чесно скажу, я не знаю, як переконувати і думаю, що не треба. Треба йти й говорити з тією владою і органами, що вже готова говорити з інвесторами і на території якої добре себе почуває середній і малий бізнес. Із тими, хто не чекає "Кораблів із Золотом" від супер-великого інвестора з Кіпру чи Канарських островів, а готовий працювати із малими українськими інвесторами.

Не треба нав‘язувати владі, треба шукати міста і громади які вже готові до співпраці, що можуть дотримуватись своїх зобов’язань. Тому ми у реалізації свого проекту працювали пліч-о-пліч із лідерами славутицької громади, відчували допомогу на всіх етапах. І якщо подумати, які нові можливості та перспективи для таких міст, як Славутич?

Так, болюче для всіх питання – приєднання до мереж і отримання "зеленого" тарифу. Як на мене, то за мірками нашої країни, ми доволі швидко оформили приєднання, незабаром будемо отримувати "зелений" тариф. Хоча, можна було б і швидше. Звісно, хочемо запуститися цього року, бо з наступного тариф зменшується, і це вплине на дохідність.

Взагалі, попри мій оптимізм, це дуже напружений процес – залучення коштів, оформлення, пошук та монтаж обладнання. Безпосередньо тим, хто кооператив створював, довелося прийняти складні особисті рішення, наприклад, закинути попередні проекти, роботу, весь час віддавати на цей напрямок. Але тим, хто хоче створити щось подібне ми допоможемо — ми на цьому вже собаку з’їли.

Мій прогноз – зараз буде продовжувати розвиватися домашня генерація, вона дуже різко піднялася за останній рік. І добре, що зняли правку, якою заборонили встановлювати наземні СЕС у домогосподарствах. Тож малі інвестори стануть більш відчутним драйвером розвитку "зеленої" генерації.

Дуже багато незрозумілих речей для великих інвесторів і невизначеності влади щодо них. Якими будуть аукціони і які будуть квоти на цих аукціонах підтримки, до якого часу діятимуть підписані PPA — всі ці питання турбують ринок.

Уже сьогодні зрозуміло, що влада наполягатиме на реструктуризації "зелених" тарифів. І зрозуміло, що інвестори дуже занепокоєні — адже від параметрів цієї реструктуризації залежить, чи буде цей крок вперед для цілої галузі чи причина занепаду і довгих судових суперечок.

Стосовно нашої справи - такі кооперативи, можуть стати хорошим інструментом розвитку громад та проектів розподіленої генерації по всій Україні.