Фото: Reuters

Юрий Продан едва ли не единственный госменеджер в украинской электроэнергетике, который в разные периоды времени занимал все ключевые руководящие должности – от директора госпредприятия "Энергорынок" в конце 1990-хх, председателя Нацкомиссии регулирования электроэнергетики и заканчивая министром энергетики в 2007-2010 гг, а также министром энергетики и угольной промышленности в переломный 2014 год. В 2000-м он участвовал в процессе ликвидации неплатежей на энергорынке, в должности главы НКРЭ боролся с нецелевыми расходами облэнерго, а в 2009-м и 2014 годах участвовал в переговорах "по газу".

В 2019 году в Украине стартовала системная реформа рынка электроэнергетики, в соответствие с требованиями Евродиректив разделены функции операторов сетей и поставщиков, грядет открытие оптового рынка. Энергореформа поинтересовалась у Юрия Продана, как он оценивает текущие процессы в отрасли (укр.)

На початку 2000-х років, коли ухвалювалася перша концепція реформування оптового ринку електроенергії, Ви обіймали посаду голови НКРЕ і заявляли, що реформа не на часі й може бути започаткована не раніше 2005 року. Помилилися усього нічого – років на 15. Але нарешті ці структурні зміни відбуваються, як Ви охарактеризуєте їхній хід?

Найбільш вдалою реформою – я маю на увазі зміни, які принесли найбільше користі галузі - я вважаю 2000 рік. Тоді за ініціативи уряду парламент ухвалив законопроект, який увів розподільчі рахунки і усунув бартерні схеми. "Енергетичний" блок уряду тоді очолювала Юлія Тимошенко й загальновідомо, яку роль її позиція відіграла у цьому процесі. Коли на бартерних розрахунках люди заробляли цілі статки, і багато з них знаходилися тоді в парламенті, можна собі уявити, які зусилля треба було докласти, аби домогтися успішного голосування за відповідний законопроект.

Закон дуже серйозно критикували як такий, що протирічить ринковим принципам тощо, однак на той час це було потрібне рішення. Результати з'явилися фактично на наступний місяць, коли рівень розрахунків зріс до 80%, припинилися віялові відключення, українська енергосистема "запаралелилася" з російською. В галузі з'явилися кошти, це дозволило побудувати блоки на Рівненській та Хмельницькій АЕС, з'явилася можливість почати будівництво Дністровської ГАЕС.

Все ж таки це були організаційні заходи, сьогодні ж розпочинаються структурні зміни…

Поки що говорити про якусь конкуренцію за результатами реформи, про якийсь ефект не можна. Наразі спостерігаємо лише великі складнощі з комерційним обліком через різке збільшення обсягу даних. Рада ринку у лютому мало не щодня засідала, аби врегулювати поточні проблеми. Не буду зупинятися на питанні, чому так склалося – це вже неодноразово обговорювалося.

Є серйозні проблеми з постачальником "останньої надії" – ДП "Укрінтеренерго", рівень розрахунків з яким дуже низький. За такої ситуації найближчим часом можна очікувати лише банкрутства "Укрінтеренерго".

Говорити про якісь результати на ринку постачання е/е ще зарано, треба почекати звітів щодо зміни структури закупівлі електроенергії у оптовому ринку. Однак ми вже бачимо, що великі генеруючі компанії створили власних енергопостачальників. Зрозуміло, що вони можуть пропонувати кращі умови у сенсі ціни, не вимагати повної передоплати тощо. Тож усіх цікавих споживачів, з великим обсягом споживання і гарним стабільним графіком, вони можуть розібрати. Як з ними конкурувати?

І якщо буде уведено оптовий ринок (ринок прямих контрактів генерації з постачальниками та споживачами), то саме у афілійованих із генерацією постачальників будуть найкращі умови для входу у ринок. І замість конкуренції усе це може обернутися на диктат цін.

І що ж варто зробити з Вашої точки зору?

Я вважаю передчасним наразі впроваджувати оптовий сегмент. Реформи треба починати зі створення умов для їхнього втілення, з вирішення системних проблем галузі, які накопичувалися роками.

Тому по-перше, відкривати оптовий ринок можна лише після приєднання до європейської енергосистеми ENTSO-E.

По-друге, слід врегулювати низку інших питань. Приміром, яка доля ТЕЦ в новому ринку? Якщо їх включати в гарантовану закупівлю, хто компенсуватиме різницю між високими тарифами і більш низкою ринковою ціною продажу електрики? Джерела на сьогодні на визначені – пропонується це зробити за рахунок "Енергоатому" - логічно, але механізм не запропонований і не затверджений.

Ще одна проблема, про яку всі говорять, -  перехресне субсидіювання промисловістю населення (торік його обсяг зріс до 45 млрд грн). Воно не усунуто, графіку підвищення тарифів для населення немає, тож у разі відкриття ринку ціни для непобутових споживачів ще більше зростуть, за деякими оцінками підвищення складе від 20% до 45%.

На мою думку, ніхто не вірить, що оптовий ринок зараз відкриють. Важливо також, що у запропонованих змінах немає механізму який стримає ріст цін у контрольованих межах.

Що ж тоді відбувається, чому керівництво галузі не коментує ситуацію?

Проблема глобальна. Система управління в паливно-енергетичному комплексі (ПЕК) не відповідає сьогоднішнім викликам, які стоять перед країною, в першу чергу у розрізі енергобезпеки. Треба якомога скоріше навести лад в системі управління й створити чітку систему відповідальності.

Яку стратегію визначено в галузі і що зроблено задля її реалізації?

Зараз в уряді відсутня посада віце-прем'єра з ПЕК, нинішні перший віце-прем‘єр та віце-прем'єр уряду хіба що питаннями житлокомунгоспу займаються.

Знову ж таки, чому досі не створено сучасного оператора газотранспортної системи. Питання "Укрнафти" – хтось в уряді взагалі пам'ятає про її існування, цікавиться, які процеси там відбуваються, хто ними керує?

Сьогодні чітко не визначено відповідальний орган за приєднання до європейської енергосистеми. Коли я був міністром, то встановив наказом термін приєднання– 2017 рік. Сьогодні ж немає ні чіткої відповідальності, ні чіткого графіку приєднання енергосистеми до ENTSO-E. "Укренерго", головного виконавця заходів, підпорядкували Міністерству фінансів – тож тепер воно головне у цьому процесі? Але ж це аспект енергетичної безпеки країни.

Я вважаю, що за останні 4 роки можна було б зробити набагато більше для приєднання до ENTSO-E, якби своєчасно було б визначено відповідну стратегічно мету, заплановані витрати у тарифі оператора магістральних мереж, встановлено контроль виконання ним заходів. А так лише в грудні 2018 року прийнято розпорядження уряду з цього питання. І основні виконавці такі як  "Укренерго", генеруючі компанії, НКРЕКП визначені як відповідальні "за згодою". Де-факто відсутній механізм виконання розпорядження, тому що головний виконавець – Міненерговугілля - не має ніякого впливу на інших виконавців.

Також я впевнений, що задля підвищення ефективності управляння потрібно ліквідувати спостережні ради у "Нафтогазі" та "Укренерго", підпорядкувавши ці компанії профільному міністерству. Такі органи управління у поточній ситуації лише поглиблюють ступінь безвідповідальності.

Але ж введення спостережних рад у держкомпаніях - це вимога наших європейських партнерів…

Думаю, з ними можна знайти спільну мову, пояснити, чому в нас поки така конфігурація в управлінні держкомпаніями не працює.

Треба урегулювати низку проблем, здійснити кроки, аби зробити ринки газу та електроенергії насправді конкурентними. Має посилитися роль Антимонопольного комітету. На моє глибоке переконання, ринок в електроенергетиці з'явиться тоді, коли один учасник концентруватиме до 10% у певному сегменті (виді генерації).

На емблемі Нацкомісії, яка розроблялася за мого головування, зображено, як одна рука потискає іншу - символ пошуку компромісу, балансу інтересів споживача та монополіста. Але зараз це більш скидається на потискання рук монополіста регулятору.

Конкурсний принцип призначення членів НКРЕКП по факту не зробив рішення Комісії незаангажованими. А вплив Кабміну - нівельований.

Але ж НКРЕКП – незалежний орган, роботу якого регулює сучасний закон, ухвалений кілька років тому і розроблений за кращими європейськими стандартами…

Я ж не кажу про тотальний контроль, підпорядкування абощо. Мають бути адекватні важелі впливу, окрім можливості учасників ринку оскаржувати рішення у суді. Кабінет міністрів повинен мати право вето, хоча б право призупинити рішення регулятора, яке викликає суперечності, з наступним розглядом на засіданні.

Ваш прогноз ситуації із підписанням нового договору на транзит газу з Росією? Знову справа затягнеться до нового року, а там почнеться напруження, загроза відключень тощо?

Хотілось би, щоби до крайнощів не дійшло. Мають бути активні переговори, як це відбувалося у  2014 році, коли принаймні раз на місяць я з українською делегацією мав перемовини в європейських столицях з представниками Європейської комісії та російською стороною.

З досвіду газових перемовин 2009 року та 2014 років скажу, що Єврокомісія буде сприяти укладення домовленостей та шукатиме компроміс для сторін. У 2009 році коли російська сторона безпідставно припинила подачу газу в Європу та звинуватила нас в крадіжках газу, більшість представників Євросоюзу оцінювали ситуацію, як нездатність обох сторін домовлятися і не засуджували дії росіян. На жаль.

Цьогоріч може статися, як і 2014 року: контракт на транзит газу може бути доповнено певними змінами до нього на рік, а умови нового контракту будуть визначатися через Стокгольмський арбітраж. Стратегічні наміри російської сторони відомі  - продемонструвати недієздатність Україну як партнера та домогтися добудови Північного потоку-2 і Турецького потоку. Зрозуміло, що остаточне вирішення питання лежить у політичній площині, і буде вирішуватись з залученням Євросоюзу та Сполучених Штатів Америки.

Ну, у всьому зараз винуватять попередників, які 2009 року підписали невигідний контракт…

Я був учасником газових перемовин 2009 року та очолював українську делегацію на переговорах на переговорах у 2014 році. Вже у 2014-му, спілкуючись з представниками Єврокомісії, експертами, я ще раз упевнився, що умови контракту з купівлі газу, підписаного 2009 року,  відповідали умовам контрактів з "Газпромом" з європейськими постачальниками газу на той час. Звісно, через певний час умови контрактів змінювались після виграних позовів європейських компаній до "Газпрому", в судовому порядку.

У 2009 році ситуація додатково ускладнювалася через відсутність консолідованої позиції президента та прем’єра-міністра України. Натомість завдяки консолідованій позиції президента та прем’єра міністра України у 2014-му році вдалося досягти компромісних домовленостей та оформити позови до "Газпрому" і отримати відповідний виграш в Стокгольмському арбітражі. У тому ж 2014 році завдяки спільній роботі з Еврокомісією та словацькою стороною відновлено роботу у стислі терміни газопроводу Вояни-Ужгород, що дозволило отримувати газ від європейських компаній і обійтися в наступні роки без закупівлі газу у "Газпрому". Тоді дуже чітко і відповідально працювала вертикаль  прем'єр-міністр - Мінпаливенерго – "Нафтогаз".

Можна якось підготуватися до можливих відключень газу Росією?

Треба закачати відповідні обсяги газу в сховища та мати достатні запаси вугілля на складах електростанцій й запаси резервних видів палива на електростанціях та котельнях. Все потребує значного обсягу фінансів. Необхідно залучати кредитні  та бюджетні кошти. Відповідний план заходів має бути затверджений урядом. Зрозуміло, що має бути консолідована позиція всіх гілок влади.