Що пишуть іноземні ЗМІ про розвиток вітроенергетики в Україні на прикладі запущеної в роботу у травні 2023 року Тилігульської ВЕС ДТЕК – стаття The New York Times

У межах своєї кампанії з підкорення України впродовж 15 місяців війни Росія запустила незліченну кількість ракет і ударних дронів по електростанціях, гідроелектростанціях і підстанціях, намагаючись якнайчастіше переривати енергопостачання в якомога більшій частині України.

Нова Тилігульська ВЕС розташована лише за кілька десятків кілометрів від російської артилерії, але українці кажуть, що вона вкрай важлива для більшої частини електромережі країни.

Одне точне влучання ракети може серйозно пошкодити електростанцію, вивівши її з ладу. Однак українські посадовці кажуть, що для знищення групи вітряків, розташованих на відстані в кількасот метрів один від одного, потрібно кілька десятків ракет.
Вітрову електростанцію можна тимчасово вивести з ладу, якщо вдарити по трансформаторній підстанції чи лініях електропередачі, але їх набагато легше відремонтувати, ніж звичайні електростанції.

"Це наша відповідь росіянам", – каже Максим Тімченко, генеральний директор Групи ДТЕК, компанії, яка спорудила турбіни на півдні Миколаївської області. Це перша черга майбутньої найбільшої вітрової електростанції в Східній Європі.

За його словами, "це найприбутковіший і, як ми знаємо зараз, найбезпечніший вид енергії".

З 2014 року в Україні діють закони, які сприяють переходу на джерела відновлюваної енергетики як для зменшення залежності від імпорту енергоносіїв із Росії, так і тому, що це вигідно. Але для цього переходу ще потрібно пройти довгий шлях, і війна робить його перспективи (як і все, що стосується майбутнього України) туманними.

У 2020 році 12% електроенергії в Україні було отримано з джерел відновлюваної енергії, що майже вдвічі менше, ніж у Європейському Союзі.
Плани щодо проєкту Тилігульської ВЕС передбачають 85 турбін загальною потужністю до 500 МВт, і виробленої ними електроенергії достатньо для 500 000 квартир.
Хоча це вражаюча потужність для вітрової електростанції, цей показник становить менше 1% від довоєнних генеруючих потужностей країни. 

Після того, як у лютому 2022 року Кремль розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, зросла потреба в нових джерелах живлення.
Росія бомбардувала українські електростанції та перекрила постачання природного газу, на якому працювали деякі з них.

Російські окупаційні війська захопили значну частину джерел енергії країни, намагаючись блокувати постачання електроенергії на територію, підконтрольну Україні.
Росія утримує найбільше джерело електроенергії – Запорізьку атомну електростанцію потужністю 6000 МВт, яка неодноразово зазнавала пошкоджень під час бойових дій і припинила постачати енергію в мережу країни. Росія також контролює 90% українських джерел відновлюваної енергії, які зосереджені на південному сході України.

Плани післявоєнного відновлення, які Україна презентувала Європейському Союзу, до якого вона сподівається приєднатися, передбачають значні зобов’язання щодо екологічно чистої енергетики, на чому також наполягають інші прихильники цього вектору розвитку країни.

"Війна нас прискорила", – сказала Ганна Замазеєва, голова Агентства з енергоефективності при уряді України.

Але енергетичні та економічні аналітики кажуть, що значну частину очікуваного зеленого переходу доведеться зачекати до початку відбудови та повернення іноземних інвестицій, а це може залежати від успіху України на полі бою.

"Розвиток відновлюваної енергетики, зокрема вітрової та сонячної, залежить від успішного повернення Україною цих територій, які зараз утримуються Росією", – повідомив у грудні Центр стратегічних і міжнародних досліджень.

Потенціал вітроенергетики на півдні України став очевидним під час церемонії відкриття проекту у травні, коли гаряче сухе повітря поривами пронеслося над пшеничним полем, всіяним величезними турбінами. Скатертини на столах розвивалися на вітрі, а присутні дипломати і журналісти були змушені повернутися спиною до пилу, що здіймався в повітрі.

Величезні трилопатеві турбіни на Тилігульській ВЕС, виготовлені данською компанією Vestas, малюють у повітрі кола діаметром понад 150 метрів. Кожен вітряк важить приблизно 800 тонн.

Першу турбіну спорудили в лютому 2022 року перед самим початком вторгнення, після чого компанія "ДТЕК" заморозила будівництво.
У серпні менеджеру з питань будівництва Євгенію Морозу зателефонував його директор і запитав, чи можна відновити роботу без міжнародних підрядників, які евакуювалися, забравши із собою важку техніку.

"Я почав дзвонити своїм співробітникам, щоб дізнатися про те, де вони перебувають, які підрядники все ще працюють і чи є ще в Україні крани, здатні підняти вантаж вагою 100 тонн", – розповідає пан Мороз.

Він знайшов лише один кран, який потрібно було відремонтувати, але це була єдина надія. Будівельники модифікували кран для цього завдання та почали називати його своїм "дракончиком". Будівництво було відновлено.

Будівельники працювали просто неба на відстані приблизно 97 кілометрів від лінії фронту, ховаючись у бункері під час повітряної тривоги.
Ракети, випущені з російських кораблів у Чорному морі, гуркотіли над головою, але ніяк не могли поцілити в об’єкт. Крилаті ракети летіли нижче турбін, намагаючись уникнути виявлення радіолокаційними засобами української ППО.

Це один із кроків до енергетичної безпеки країни та переходу на екологічно безпечні джерела енергії, але нові відразу стануть в пригоді Україні, сказав Віталій Кім, голова Миколаївської обласної державної адміністрації.

Він назвав будівництво цієї вітрової електростанції певним сигналом того, що зробити щось під час війни все ж таки можливо: "Такі проєкти мають існувати заради незалежності нашої країни".

На фото – нові вітрові турбіни на Тилігульській ВЕС, травень-23.