Процес тарифної "децентралізації" почався давно. Спочатку з-під регулювання були виведені невеликі підприємства. У сфері теплопостачання процес передачі затвердження тарифів на місця відбувся через незрозумілу норму забезпечення споживачів менш ніж 90 -% обліком. Тобто, нема лічильників – встановлюєш тарифи сам. Й хто скаже, що підприємства зацікавлені у забезпеченні 100% обліку?

Тому багато великих ТКЕ, маніпулюючи цією нормою перейшло під регулювання місцевої влади. Наприклад, Київтеплоенерго, Житомиртелоенернго, Луцьктепло, Тернопільтеплокомуненерго. НКРЕКП, у новому складі, хотіла цю норму скасувати, але зіткнулась зі значним спротивом органів місцевого самоврядування. Цікавим прикладом в цьому протистоянні є Житомир, де під крило міської влади повернулась тепломережа (зараз має тарифи на тепло вище ніж середній показник по країні і це при тому, що з міського бюджету в Житомирі виділяються мільйонні суми на їх підтримку).

Відомо, що багато водоканалів мають значні понаднормові втрати, які НКРЕКП не може й ніколи не закладе до тарифів на воду. Причину таких втрат підприємства пояснюють зношеністю мереж, на ремонт яких ні в кого немає коштів. Проте вода, яка йде в нікуди, - це не лише зношеність мереж – це і швидкість усунення аварій, що неможливо зробити без диспетчеризації, і відсутність обліку в багатоквартирних будинках, і незаконні врізки до мережі, про які може і здогадуватися водоканал, але без нормальної системи моніторингу ніхто цього проконтролювати не в змозі. Постає логічне питання: чому хоча б проблема комерційного обліку у багатоквартирних будинках не вирішується практично у всіх водоканалах?

На прикладі Житомирського водоканалу, який також горить бажанням перейти під крило місцевої влади, можна сказати, що гроші від підвищення тарифу можуть піти на покриття безгосподарності. Так, на підприємстві у відсотковому значенні загальні втрати становлять близько 54% й хоче щоб йому додатково компенсували ще 16,5% понад норму. Яскравіші показники в гривнях: Комісія не дозволяла включати до тарифів 38 млн грн на рік або зайвих 2 грн у кожному кубі води. Маю сумніви чи буде такою ж принциповою місцева влада.

З регулюванням тарифів Житомиртеплокомуненерго у НКРЕКП є достатньо багатий досвід. Можу пригадати як, перебуваючи під регулюванням Комісії, це підприємство довгий час намагалось погодити в інвестиційній програмі встановлення лічильників вартістю 100 тисяч гривень кожен. Й це в той час, коли решта теплокомуненерго закладала в інвестпрограму лічильники з середньою вартістю 40 тисяч гривень, тобто відхилення від ринкових цін становило 2-5 разів. Схожа ситуація і з тепломережами: наприклад, перекласти 1 метр тепломережі в місті Черкаси (ліцензіат НКРЕКП) з діаметром 133 мм коштує 1500 грн без ПДВ, скільки це коштує у місті Житомирі (ліцензіат ОМС)? Саме через такі моменти інвестиційна програма Житомиртеплокомуненерго і не була погоджена. Але досить було змінити регулятора й під дружнім крилом влади Житомира тепловики затвердили інвестпрограму з лічильниками більш ніж у 2 рази дорожчими від ринкової ціни.

Крім цього, жоден ліцензіат органів місцевої влади не перевірявся на виконання ліцензійних умов, тому стан додержання структури тарифів та виконання інвестиційних програм таких підприємств абсолютно неконтрольований.

Зараз лунають закиди в бік НКРЕКП на недосконале регулювання від деяких водоканалів, які вважають що їх тарифи необхідно значно підвищувати. Деякі бажають повернутися під регулювання органами місцевого самоврядування, які на їх думку будуть підвищувати тарифи значно більше й частіше ніж це наразі робить Комісія. Але куди підуть кошти з підвищеного тарифу? І головне, якщо у вас зріс тариф у 2 рази - це означає що до вас добралась тарифна децентралізація і підвищення відбулося не через нагальні потреби підприємства, а через особисті потреби вашого міського голови.