Исполнительный директор Центра экономического восстановления Кирилл Криволап

Затверджена у березні Урядом Національна економічна стратегія закладає бачення розвитку ключових сфер економіки до 2030 року. Енергетика є одним з ключових напрямків, оскільки вона впливає на собівартість товарів та послуг, а також, в значній мірі, визначає вуглецевий слід української продукції.

Енергетична галузь потребує трансформації через зношеність інфраструктури, недостатню енергоефективністю, високий рівень імпортозалежності та низку інших значущих проблем. Відтак, втрати в українських енергомережах наразі сягають 12%. Значна кількість теплоелектростанцій України відпрацювала вже понад 50 років та мають виводитися з експлуатації найближчим часом. Ця ситуація негативно впливає на гнучкість енергосистеми, а також формує соціальні виклики для міст, в яких теплова генерація та вугільні шахти є ключовими роботодавцями.

Ускладнюється трансформація енергетичного сектору й падінням споживання енергоресурсів та електроенергії. Така динаміка спостерігається не внаслідок заходів з енергоефективності, а за рахунок зниження обсягів промислових виробництв та високого рівня зношеності устаткувань й житлового фонду. На кожні 1000 доларів ВВП в Україні витрачається приблизно у два рази більше енергії, ніж у Польщі.

Розповім трохи детальніше про ініціативи НЕС-2030, аби на конкретних прикладах розібрати, як в найближчі 10 років планується розвивати українську енергетику. 

Скорочення обсягів викидів в енергетичному секторі та інтеграція до водневої економіки

Серед цілей Стратегії ‒ зростання частки генерації з відновлювальних джерел енергії у загальному виробництві електроенергії до 25% за 10 років. Звісно, це амбітна мета, яка потребує значних інвестицій (орієнтовно, близько 10 млрд доларів) та подолання нинішньої кризи на ринку ВДЕ з високою заборгованістю перед інвесторами. 

Також серед цільових показників у цьому блоці ‒ скорочення частки вугільної генерації та збільшення утилізації відходів паливно-енергетичного комплексу. Для досягнення чистої генерації енергії пропонується, зокрема, виконати Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок, а також запровадити систему екологічного менеджменту та аудиту (EMAS) та інші кроки.

Пріоритетним для Уряду є також участь України у формуванні водневої економіки, завдяки чому може бути реалізований потенціал української енергетичної системи як для внутрішнього споживача (наприклад, виробники добрив), так і для зовнішніх ринків у довгостроковій перспективі.

Згідно з затвердженої урядом Стратегії, виконання планів формування водневої економіки ЄС дасть можливості для використання української газотранспортної системи для транспортування водню. Європейський союз бачить потенціал в Україні як постачальнику чистого водню, що вироблятиметься на базі українських потужностей атомної та ВДЕ генерацій. Серед можливих ринків збуту, наприклад, Німеччина, яка до 2030 року планує повністю відмовитися від використання вугілля. Для України розвиток цієї галузі означатиме інвестиції у технології, газотранспортну систему і додатковий прибуток від експорту. 

Євросоюз затвердив Водневу стратегію для кліматично-нейтральної Європи до 2050 року, у якій Україну визначено пріоритетним партнером завдяки її потенціалу саме з виробництва "зеленого" водню. Проте все ще залишається загроза конкуренції з боку Росії, яка будує Північний потік-2 з урахуванням технологічної придатності для транспортування водню. 

Підвищення енергоефективності економіки та модернізація житлового фонду

Скорочення споживання енергоресурсів за рахунок впровадження заходів з енергоефективності дозволить підвищити рівень енергонезалежності країни. Енергоефективність виробників є запорукою їх конкурентоспроможності на глобальних ринках. А для житлового сектору це, зокрема, дозволить скоротити енергетичну бідність та забезпечить поступову лібералізацію енергетичних ринків. Крім цього, заходи з енергоефективності дозволять створити замовлення для національних виробників та нові робочі місця.

Серед ініціатив НЕС-2030, зокрема, ті, що спрямовані на досягнення свідомої енергоефективності. Йдеться про такі кроки, як забезпечення застосування договорів енергосервісу (ЕСКО) у бюджетній сфері та житлово-комунальному секторі, забезпечення проведення приладного обліку споживання енергоресурсів та формування інституту власності багатоквартирними житловими будинками, що дозволяє суттєво підвищити ефективність використання енергоресурсів населенням. Також у Національну економічну стратегію закладено ініціативу щодо введення механізмів державної підтримки термомодернізації житлових будівель. Наприклад, забезпечити сталість підтримки співвласників багатоквартирних будинків Фондом енергоефективності та власників приватних (садибних) житлових будівель "Теплими кредитами" на принципах співфінансування.

Реформування енергетичних ринків

Ефективна модель ПСО має забезпечити безперебійне функціонування ринку та врегулювати заборгованість. Водночас поступова лібералізація енергетичних ринків має відбуватися з урахуванням соціальних аспектів та забезпечувати стимули до впровадження енергоефективних заходів.

Прозорий механізм ПСО на ринку електроенергії дозволить знизити навантаження на непобутових споживачів електроенергії та підвищити конкурентоспроможність промисловців. Безумовно, реформа сектору електроенергетики не може бути завершена без ефективних механізмів моніторингу ринку з боку Регулятора і Антимонопольного комітету, аби ознаки недобросовісної поведінки не тільки своєчасно виявлялися, а й усуваються будь-які можливості для маніпуляцій та за них було законне покарання.

Читайте также: Национальная экономическая стратегия 2030: какие гипотезы обсуждаются в энергетическом секторе

Модернізація енергетичної інфраструктури

Середньо- та довгостроковим пріоритетом, який закладено у Національну економічну стратегію до 2030 року, є інтеграція з європейською мережею системних операторів передачі електроенергії. Приєднання до ENTSO-E дасть можливість українським потужностям (у першу чергу, атомній генерації) конкурувати на зовнішніх ринках, а також дозволить забезпечити більшу гнучкість енергосистеми.

Відтак, "Укренерго" вже виконало низку технічних заходів щодо інтеграції об'єднаної енергосистеми України (ОЕС) в енергомережу Європи. Планується, що цей процес буде завершено у 2023 році, проте критично важливим залишається забезпечити ефективну модель ПСО. Це дозволить "Укренерго" виконувати заплановані інвестиційні програми. Окрім цього, для повної технічної синхронізації необхідно обмежити імпорт електроенергії з країн, що не є членами Енергетичного Співтовариства.

Серед важливих задач НЕС-2030, що дозволять забезпечити скорочення обсягів викидів енергетичного сектору, є сприяння розвитку та модернізації інфраструктури. Йдеться, зокрема, про запровадження стимулюючого тарифоутворення на ринку газу, встановлення лічильників для обліку газу та системи дистанційного обліку й автоматизації балансування природного газу. А також ‒ виконання економічно доцільних проєктів для модернізації газорозподільних мереж й виконання реконструкції необхідних застарілих мереж. Серед важливих ініціатив НЕС-2030 й оптимізація потужностей та технологічних параметрів функціонування газотранспортної системи України відповідно до очікуваних сценаріїв завантаження.

Стимули для нарощування видобутку 

Враховуючи високий рівень зносу наявних свердловин, необхідно стимулювати нарощування обсягів видобутку, зокрема, фіскальними стимулами. Цей механізм стимулюватиме використання новітнього обладнання, проведення дослідження, видобуток вуглеводнів.

Зокрема, необхідно забезпечити збереження пільгових ставок ренти на газ для нових свердловин, а також зафіксувати їх на наступний довгостроковий період (мінімум на 10 років). Також потрібно поширити стимулюючу ренту на видобуток нафти і газового конденсату.

Окремий блок НЕС-2030 – сприятливі фіскальні умови для видобутку газу щільних порід на діючих родовищах, а ще ‒ фіскальні стимули для розробки ліквідованих та законсервованих свердловин, які зараз не дають ані видобутку, ані податків. Також необхідно стимулювати розробку нетрадиційних покладів вуглеводнів, які складають значну частку ресурсної бази України, але наразі не розробляються.

Окрім довгострокового зростання обсягів видобутку, згідно Стратегії, у короткостроковій перспективі планується забезпечити нарощування видобутку за рахунок роботи з розконсервації свердловин (за умови економічної доцільності). В Україні нараховується понад 3 тисячі ліквідованих або законсервованих свердловин, з яких не видобуваються вуглеводні протягом останніх двох і більше років. Водночас за останні роки завдяки капітальним ремонтам на таких свердловинах низка компаній збільшили власний видобуток газу на 50% і вище, демонструючи результативність такого підходу, що дозволить у короткостроковій перспективі забезпечити нарощування видобутку.

Окрім цього, важливим пріоритетом є ефективна реалізація Угод про розподіл продукції (УРП), які були підписані Урядом з інвесторами наприкінці 2020 року. УРП дозволять залучити багатомільярдні інвестиції в економіку держави та суттєво збільшити видобуток власного газу.

Очікуваний ефект

Модернізація енергетичної інфраструктури призведе до скорочення обсягів втрат в мережах, що дозволить скоротити обсяг викидів CO2 енергетичного сектору. З іншого боку, великі інфраструктурні проєкти формують потребу у великій кількості продукції, що буде вироблена українськими промисловими підприємствами. Приєднання до європейської енергетичної системи дозволить реалізувати потенціал атомної генерації, що буде експортувати електроенергію на ринки Угорщини, Польщі та Румунії. 

Модернізація інфраструктури, інтеграція з ENTSO-E та низка інших ініціатив НЕС-2030 має забезпечити значний приріст ВВП внаслідок реалізації експортного потенціалу української енергосистеми, а також формування попиту на промислову продукцію українських виробників.