Інтерв’ю проєкту агентства "Інтерфакс-Україна" з енергетики Енергореформа експерта проєкту Green Deal Ukraїna, старшого аналітика компанії Forum Energii (Польща) Мачея Занєвича.

Занєвич є співавтором дослідження "Потенціал співпраці між Україною та ЄС у сфері біометану" від Green Deal Ukraїna та Українського кліматичного офісу.

Текст – Ніна Яворська

- Чому виникла необхідність зробити це дослідження і які його результати були найнеочікуванішими?

- Коли ми починали роботу над цим дослідженням, не припинялися протести польських фермерів і водіїв вантажівок. Виходить, через два роки після вторгнення Росії в Україну і напередодні переговорів про вступ України до Європейського Союзу поступово почалися з'являтися перші розбіжності між сторонами, і, як стало зрозумілим з протестів, процес евроінтеграції України може бути вибоїстим. Водночас, у рамках Green Deal Україна (тристоронній проєкт України, Німеччини, Польщі – ЕР) ми працюємо над рішеннями щодо посилення співпраці, зокрема, в галузі енергетики.

Але, крім того, ми хотіли знайти ще одну сферу, яка була б взаємовигідна для ЄС та України, і дослідити, наскільки можливий її розвиток. Після попереднього аналізу біометан виявився такою темою win-win для ЄС та України.

Втім, існує ризик, що проросійські кола спробують посіяти дезінформацію так, як це було з вантажівками, як це було з фермерами. Що нібито українські виробники біометану витіснять європейських виробників. І тому ми хотіли зробити надійний аналіз, який би грунтувався на об’єктивних даних і показував би, як це насправді може бути.

Найцікавішим, на нашу думку, виявилося те, що український біометан вже зараз може і знаходить покупців за ринковими цінами в ЄС. А при цьому попит в Євросоюзі високий настільки, що український імпорт жодним чином не завадить розвитку галузі всередині Союзу.

Також важливо зазначити, що, на нашу думку, український біометан не стане якимось експортним хітом для України і панацеєю для ЄС. Я маю на увазі те, що він не замістить повною мірою імпорт природного газу, який іде в ЄС. Так, він є важливим компонентом для диверсифікації поставок газу, але не замістить імпорт повністю.

- Тому що ми не зможемо забезпечити такі обсяги навіть у довгостроковій перспективі?

- Так, на нашу думку, а також на думку українських аналітиків, реальні обсяги виробництва біометану в Україні можуть становити плюс-мінус 0,5% попиту ЄС.

Ми говоримо про приблизно 1 млрд куб. м біометану в 2030 році. Це не ключовий момент для ЄС, але важливий компонент диверсифікації.

Наприклад, для тих виробників, які просто хочуть скоротити викиди CO2, буде важливо знайти саме біометан. І, на нашу думку, просто виробництва країн ЄС не вистачить, щоб задовільнити попит. Потрібно буде імпортувати. І це можна буде зробити з країни, яка не є нашим ворогом, а є нашим другом.

- Ви сказали важливу річ, що попит на український біометан буде в будь-якому випадку і буде високим. А хто насамперед буде покупцем цього біометану? Які країни, галузі, може, певні компанії?

- Це будуть, звичайно, просто покупці, зацікавлені в тому, щоб, насамперед, скоротити викиди СО2. Які це можуть бути компанії, на цей час складно сказати. А щодо галузей, то перед усім, це ті виробники, які не мають можливості замінити, наприклад, використання природного газу електрифікацією. Наприклад, промислове виробництво сталі. Для них буде дуже важливо знайти таке паливо, яке може дозволити їм скоротити викиди СО2 і зекономити на виробництві.

Коли біометан є конкурентоспроможним? Коли є ціна природного газу і є ціна ЕТS (European Union Emission Trading System – система торгівлі викидами вуглецю, започаткована в 2025 році й спрямована на зниження викидів парникових газів – ЕР). І якщо ціна біометану нижча ціни природного газу плюс затрати на емісію CO2, тоді він конкурентоспроможний.

І вигода виробника в тому, що скорочення викидів CO2 в нинішній економіці – це конкурентоспроможність його продукції. Тому що вона може бути зелена і, наприклад, сталь може бути зелена. І ця економіка базується на вартості цих викидів.

Але тут теж не все просто. Що було для нас дуже цікавим, це те, що зараз український біометан конкурентоспроможний на європейських ринках, але маржинальність дуже вузька. Ми порівнювали вартість виробництва біометану в Україні з ціною природного газу тепер і в майбутньому та ціною ЕТS.

І, наприклад, якась геополітична ситуація, яка вплине на падіння ціни природного газу, може вплинути на те, що український біометан стане не конкурентоспроможним.

Тому є різні фактори, які неможливо передбачати зараз.

А ми бачимо, що геополітична ситуація складна. І, припустімо, найгірший сценарій, у якому Європа буде іти за президентом США Трампом і, наприклад, повернеться до "business as usual", у якому не буде санкцій на природний газ з Росії. Це може вплинути на падіння ціни природного газу. Тоді не буде взагалі ніякого сенсу поставок біометану з України.

Також все залежить від майбутнього кліматичної політики. До прикладу, зараз різні політики говорять про те, що європейська економіка буде неконкурентоспроможною, тому що кліматична політика негативно впливає на це.

І, якщо буде якийсь відхід від кліматичної політики, не буде також усіх умов для імпорту біометану.

Проте, на нашу думку, ці найгірші сценарії не найімовірніші. Все ж, напевно, не буде повернення до того, що було перед впровадженням кліматичної політики. Те, що зараз існує, буде існувати. Як і можливість запровадження такої речі, як ЕТS-2. Значить, умови для поставок біометану з України будуть існувати.

- Як ви оцінюєте перші поставки біометану, які вже відбулися? Які висновки для себе ви зробили з цього? І, до речі, як, на іашу думку, може вплинути на експорт дефіцит природного газу в Україні? Вже зараз експерти кажуть, що ця проблема може загальмувати його.

- Найважливіший висновок для нас такий, що український ринок природного газу сам по собі не сприяє виробництву біометану для внутрішнього використання. Як я вже казав, його конкурентоспроможність залежить від ціни природного газу плюс ЕТS.

Ціна на природний газ в Україні субсидована й низька, і ніякого ЕТS немає. Всі біометанові проєкти в Україні орієнтовані на експорт. І тут важливо зрозуміти: якби не було експорту в ЄС, біометан взагалі б не вироблявся в Україні.

І друге, що також важливо зрозуміти: цей біометан, який виробляється в Україні, він буде і спожитий фізично в Україні. У перспективі наступних років це не буде так, що цей біометан буде фізично поставлятися в ЄС: доданою вартістю буде сертифікат, що це sustainable біометан, а не просто природний газ. І це буде важливо для споживачів. І таким чином виграють, на нашу думку, обидві сторони: промисловий завод в ЄС зменшує вуглецевий слід свого продукту, а Україна, звісно, заробляє гроші на експорті.

Знову ж таки, якби не експорт, біометан ніхто б не виробляв. Таким чином, дефіцит природного газу в Україні ніяк не впливає на експорт біометану.

Може бути так, що Україна є імпортером природного газу, експортуючи при цьому біометан. Тут немає ніякого протиріччя, тому що експорт біометану -- це буде, насамперед, swap операція, бухгалтерський запис, а не фізичне постачання. Це більш економічно ефективно.

- Як зазначали наші експерти, виробники біометану закладають в ТЕО 900 євро/тис. куб м на біометан, коли природний газ коштує 500 євро/тис. куб м. Тоді це вигідно. Ви погоджуєтесь такими оцінками?

 - Те, що ми підраховували, це варіант виробництва біометану на великих заводах. Тому що обмеженням експорту й виробництва біометану в Україні є вартість цього виробництва. За нашими підрахунками, це зараз приблизно 60 євро/MВт*год. Плюс кошти ЕТS, які треба підрахувати, якщо ми споживаємо природний газ. І зараз виходить дуже вузька маржинальність прибутковості.

Другий висновок такий, що тільки для агробізнесів, які матимуть відносно дешеву сировину для виробництва біогазу, і підходить біометан. І це також впливає на те, який вигляд матиме цей ринок.

Інше питання – наскільки буде потрібен біогаз в Україні. І, наприклад, електроенергія з біогазу, яка може вироблятися замість того ж біометану. Це також буде впливати на те, наскільки, взагалі, біометан може вироблятися в Україні.

- Наприклад, МХП збирається експортувати біометан у скрапленому вигляді. Як ви оцінюєте такі перспективи?

- Вартість транспорту і скраплення впливають на ціну біометану. На нашу думку, найбільш економічно вигідне – це виробництво біометану і його фізичне споживання в Україні, а експорт, як swap операції.

Але, звісно, можливо експортувати й фізично, наприклад, як bio-LNG, bio-CNG. Це буде дуже потрібно також у транспорті, щоб замістити скраплений природний газ. Тим більше, коли буде впроваджений ЕТS-2, який застосовуватиметься і до транспорту.

І тоді bio-LNG, bio-SNG може бути більш конкурентоспроможною альтернативою. Наприклад, у Варшаві дуже-дуже популярні автобуси на цих видах палива, і будуть потрібні  їхні поставки.

- Як Ви вважаєте, а чому ці перші поставки біометану з України відбулися саме в Німеччину?

- Тому що в Німеччині є найвищий попит на природний газ взагалі й на біогаз також. Крім того, що також може психологічно гальмувати імпорт в Європу біометану з України, це те, що галузь його виробництва ще не розвинута в самому ЄС.

Наприклад, складніше було імпортувати біометан польським компаніям в ситуації, коли він взагалі не виробляється в Польщі, незважаючи на те, що є можливості й потенціал цієї країни – один із найбільших в ЄС.

Чому не виробляється, це інше питання. Ми будемо також це відслідковувати. Звісно, психологічно й на рівні політики є запитання, чому нам треба імпортувати, якщо у нас немає свого виробництва. І наше дослідження було також з перспективи ЄС у цьому напрямку.

На нашу думку, буде попит не тільки на власне виробництво, а також на український біометан. Але з перспективи, наприклад, Польщі, це дуже серйозне питання. Тому я пояснюю, чому спочатку поставки відбулися в Німеччину – крім попиту, там вже є своє виробництво.

- Знаєте, наші виробники, попри оптимізм і анонси великих планів з експорту біометану, ні-ні та й закидають, мовляв, хто нас чекає у Європі? Як ви думаєте, що їм ще заважає?

- На мою думку, заважає те, про що ми вже говорили – що зараз не така висока ціна природного газу і зараз це не настільки прибутково, щоб розвивати експорт. Але наші прогнози такі, що ціна ЕТS буде тільки зростати. І це перше. Другим позитивним сигналом буде утримання санкцій на російський газ і, наприклад, якщо будуть нові санкції на російський СПГ, які, на нашу думку, потрібні.

Тим більше потрібні в цій геополітичній ситуації. Як нам казати, що ми зараз будемо підтримувати Україну проти Росії, коли, наприклад, Франція, все-таки імпортує російський СПГ? Нові санкції, звісно, вплинуть на зростання ціни природного газу.

Я не можу відповісти вам на запитання, чому українські виробники думають, що їх ніхто не чекає.

Те, що я можу вам сказати, – об'єктивні умови для збільшення експорту біометану можливі, дуже можливі, але це не на 100%.

І також, на нашу думку, має велике значення, щоб на рівні ЄС була біометанова стратегія, в якій буде чітко записано, що, наприклад, імпорт біометану для ЄС з України і будь-яких інших країн для нас важливий, ми будемо це розвивати. Без такої стратегії ніколи не буде зрозумілим для інвесторів, а що далі. Такі документи можуть здаватися неважливими, але насправді вони дуже важливі для інвесторів, тому що це декларація, що ця галузь буде розвиватися.

Зараз, будучи інвестором, я також задумався б, чи варто розвивати цю галузь. Ми не знаємо, наприклад, що буде з санкціями. І це дуже важливе питання.

Якщо зараз відповідь на нього з ЄС буде така, що ми, попри дії й заяви Трампа, будемо утримувати санкції на російський газ і для нас буде важливий імпорт і власне виробництво біометану, тоді, на мою думку, не буде таких запитань з боку українських виробників. Зараз, судячи з усього, ніхто не знає, як це буде виглядати. І ніякої стратегії зараз немає. Це недовизначеність. І це дуже важливо.

- Кому ви презентуватимете це дослідження?

- Ми це вже робили й представникам Єврокомісії в Україні, і також передавали це дослідження в Євросоюз. Ми хочемо показати ним, що є відповіді на такі запитання, наприклад, скільки цього біометану можна реалістично імпортувати, наскільки він конкурентоспроможний і як вплине на виробництво в ЄС. На нашу думку, відповідь на ці запитання більш-менш позитивна. І для України, і для ЄС. Не треба побоюватися цього запитання, треба просто працювати.

Треба зробити стратегію з боку ЄС, якою чітко визначити важливість біометану для Європи. Так, це вже написано в REPowerEU, але цього недостатньо.

Дослідження зробило очевидним, що не буде можливо досягнути цілей REPowerEU тільки власним виробництвом. Це просто не вдасться. І для імпорту є місце в ЄС. Але потрібна не тільки стратегія, а також, наприклад, допуск виробників до UDB (Union Database – система обліку рідких і газоподібних біопалив в рамках Директиви ЄС про ВДЕ RED II – ЕР). Українські виробники також нам це казали.

З боку України треба ще зробити декілька кроків, хоч уже багато й зроблено. Але потрібно, наприклад, спростити процедури підключення до газових мереж.

Крім того, треба відмінити податок на викиди СО2 для біоенергетики. Те, що він існує, зокрема, для біометану, взагалі якась дивна ситуація.

Все це і ще декілька кроків дуже спростять роботу в Україні.

Але, на мою думку, це технічні питання, і вони все ж не такі важливі. Політичні питання важливіші. І їхнє вирішення, і дуже чітка декларація, що ЄС хоче розвивати біометан і відкритий для імпорту. На мою думку, імпорт біометану – це приклад того, як ЄС може успішно розвивати вигідні для себе відносини з Україною, які також позитивно впливають на українську економіку. Україну в цій боротьбі можна підтримувати також взаємовигідною співпрацею.

- Вам самому тема виробництва біометану подобається? Ви в неї вірите?

- Так, подобається. Тому що ми не зможемо зробити стовідсоткову електрифікацію усіх секторів нашої економіки. Деякі галузі будуть потребувати природний газ і в майбутньому. Наприклад, електроенергетика, металургія та інші. І в тих секторах є два виходи: або водень, або біометан.

На нашу думку, водень дуже важливий, але у нас, я маю на увазі ЄС і наших союзників, як Україна, є сировина, яку можна використати, щоб просто скоротити викиди CO2, а також зменшити нашу залежність від імпорту природного газу. Це не питання тільки кліматичної політики, а також безпеки.

Тому що для ЄС альтернативою біометану в деяких галузях економіки є імпорт природного газу з різних країн. Це може бути Норвегія, але це може бути, наприклад, Росія або якась інша країна, яка не хоче розвивати з нами взаємовигідних відносин і може бути ворожою. І також це дуже важливо, тому що закінчується ера просто вільної торгівлі, і безпека є важливим питанням – енергетики насамперед. Тому я вірю в біометан, але ще раз – це не буде панацея, здатна повністю замістити природний газ, це буде один з елементів диверсифікації.

З дослідженням про перспективи співпраці України та ЄС в сфері біометану можна ознайомитися за посиланням https://greendealukraina.org/uk/products/analytical-reports/the-potential-of-ukraine-eu-biomethane-cooperation