Інтерв’ю Energy Club заступника голови правління Ощадбанку, відповідального за корпоративний бізнес, Юрія Каціона.

Публікується з дозволу Ощадбанку та Energy Club за матеріалами аудіо-інтерв’ю з Андрієм Куликовим.

Куликов: В Energy Club дивовижний, дуже цікавий і фаховий гість – Юрій Каціон, який має більше 27 років досвіду роботи у банківській галузі. Сьогодні будемо говорити про роль Ощадбанку в розвитку енергосектору України, про виклики і перспективи галузі, і, звісно ж, про фінансові інструменти, які можуть сприяти його сталому розвитку. Отже, перше. Ощадбанк – лідер із фінансування енергетики з часткою 31% ринку. Які основні його досягнення в фінансуванні енергетики за останні роки Ви вважаєте найважливішими? І, до речі, скільки останніх років ви рахуєте?

Каціон: Дуже дякую за представлення. Дійсно, цікаве питання, коли починати рахувати і що вважати початком. Напевно, якщо ми будемо говорити про енергетику, то варто сказати, що з 2005-го року Ощадбанк визначений уповноваженим банком з обслуговування ринку е/е. Цей статус зобов'язує нас не просто бути обслуговуючим банком, надаючи звичайні операції нашим клієнтам. Ми маємо також виконувати специфічну функцію та роль, бути певним гарантом розрахунків і правильності функціонування ринку. І всього, що з цим пов'язане.

Пізніше, вже у 2017-2019 році, ми були дуже глибоко залучені до реформи ринку електроенергетики. Ми активно брали участь в розробці законодавства щодо переходу на європейські, а точніше – на конкурентні засади ринку і правила роботи на ньому.

Ми продовжували виконувати функцію уповноваженого банку і таким чином здобули дійсно унікальний досвід у роботі ринку, його специфіці, деталях взаємовідносин між всіма учасниками.

Куликов: Оскільки ви назвали 2005 рік, то це означає, що ви в банку пережили разом з Україною найважчі, найзламніші етапи. І війну ви зустріли теж у 2014 році, виконуючи свою функцію, а потім повномасштабне вторгнення, яке вплинуло на діяльність енергосектору, коли з'явилися нові виклики. Але оскільки всі кажуть, що криза – це ще і час можливостей, то може і можливості з'явилися?

Каціон: Якщо ми будемо говорити про вплив війни й наше реагування на ці події, то першими викликами була для нас втрата енергетичних активів, розташованих на окупованій території вже в Криму. Пізніше туди додалися енергооб'єкти в Донецькій та Луганській областях.

Спочатку це розглядалося як втрата наших інвестицій. Враховуючи специфіку цих регіонів, там була величезна кількість об'єктів відновлюваної генерації – ВЕС та СЕС. Тільки ми в Ощадбанку за 2014 рік втратили проєктів і потужності більше ніж на EUR700 млн. Це понад 500 МВт генеруючої потужності.

Пізніше, вже в 2022 році, ми зіткнулися з іншою проблемою. Ми не просто втрачали енергоактиви внаслідок окупації – росіяни свідомо руйнували їх обстрілами. І тут вже знадобилися інші рішення й інші механізми підтримки компаній. Але ми продовжуємо фінансувати нові інвестиційні проєкти зі створення генеруючої потужності. Незважаючи на всі ті ризики, які залишаються й на сьогодні: ризик втрати як інвестиції, так і фізичної втрати об’єкта внаслідок його руйнування.

Куликов: Зараз ми бачимо значне зростання проєктів із децентралізованої генерації. Наскільки це продиктовано потребою в енергетичній стійкості? І на які типи проєктів зараз найбільший попит?

Каціон: Децентралізована генерація – це не щось нове і вигадане винятково зараз, в період воєнного часу. Це свідома стратегія держави з розбудови енергетичного ринку.

І в планах державного оператора "Укренерго" про те, як має виглядати структура виробництва електроенергії, аби воно було безпечним, якісним, надійним, ми можемо побачити відповідний розділ про децентралізовану генерацію.

Вона передбачалася спочатку як інструмент забезпечення якості електроенергії, покриваючи традиційні пікові періоди споживання – ранкові та вечірні години.

В процесі адаптації цих проєктів до нинішньої реальності ми зрозуміли, що це не просто про якість, це про виживання і про забезпечення сталості роботи бізнесу і забезпечення нормальних умов життя.

Якщо ми маємо в громадах або в певних регіонах відповідний обсяг децентралізованої генерації, який може продовжувати виробляти електроенергію навіть за блек-ауту, це і є самою надійною гарантією забезпечення електропостачання споживачам.

Це дуже важливо, всі це зрозуміли. Спочатку величезна кількість приватних компаній, а пізніше до них долучилися комунальні підприємства і державні компанії, почали розробляти проєкти з децентралізованої генерації. Найшвидшими для реалізації є газопоршневі технології.

Це газопоршнева когенерація, яка виробляє одночасно і електричну, і теплову енергію, і за певних наявних потужностей вона найуспішніша з точки зору економічної моделі.

 Вона має достатньо короткий термін окупності й забезпечує головне – енергетичну безпеку як конкретно взятого підприємства, так і конкретно взятого регіону, де вона буде будуватися.

Збудувавши достатню кількість таких об'єктів, ми вирішуємо одночасно декілька задач: ми дбаємо про енергетичну безпеку, самозабезпечення електроенергією, сталість нашого бізнесу. З іншого боку, це дозволяє підтримувати достатній рівень напруги в мережі і покривати пікові навантаження.

Сьогодні "Укренерго" намагається максимально стимулювати розбудову таких проєктів. Системний оператор проводить відповідні аукціони на будівництво потужності для надання допоміжних послуг (завантаження чи розвантаження – ЕР), які й покликані вирівнювати піки у постачанні е/е.

Куликов: Як змінилися вимоги до забезпечення безперервності енергопостачання саме для критичної інфраструктури? І які фінансові інструменти Ощадбанк пропонує для таких проєктів?

Каціон: Ми дуже тішимося з того, що абсолютно всі сегменти бізнесу і органи державного управління свідомі, що таке енергобезпека і що таке енергетичний захист і захист об'єктів критичної інфраструктури.

За сьогоднішніх умов, коли ми не знаємо, куди може прилетіти, вирішити питання енергетичної безпеки не завжди можливо одразу і не завжди у найкращий спосіб, який буде вкладатися в традиційні уявлення про інвестицію і банківське фінансування.

Звісно, що насамперед вирішується питання відновлення енергопостачання, найтрадиційнішим способом є поставка дизель-генераторів. Але це дуже короткострокові рішення, які мають забезпечити подачу е/е на період відновлювальних робіт і заживлення споживачів.

У середньостроковій стратегії чи в довгостроковому плануванню будівництва та захисту об'єктів всі почали думати про те, що необхідно знаходити рішення, які будуть забезпечувати безперервну діяльність.

Одними з перших, хто це зробив, як не дивно, була саме фінансова система. Вона вирішувала питання забезпечення роботи банківських відділень навіть в умовах блек-аутів. Відповідно, за ініціативою Національного банку був створений проєкт Power Banking. Це мережа відділень, яка мала працювати й надавати послуги населенню й бізнесу за будь-яких умов: бути заживленою, мати захищені канали зв'язку.

Далі ми побачили, як стрімко почали рухатися наші муніципалітети. Більшість їхніх соціальних об'єктів зараз вже або мають реалізовані проєкти з власного чи резервного енергозабезпечення або працюють над ними.

Це, насамперед, сонячні панелі на дахах в поєднані з акумуляторами, інверторами, які дозволяють вдень е/е накопичувати, а за потреби використовувати. Іноді до 50% часу енергопостачання цих об'єктів забезпечується такими рішеннями. Воно дуже вдале, не настільки вартісне, як, наприклад, будівництво газопоршневої генерації, і дуже швидко мультиплікується.

Наступні за величиною – це вже комунальні об'єкти, які надають критичні послуги для населення. Це, зокрема, водоканали, котельні, об’єкти газоподачі. Подібні рішення, крім енергонезалежності, дозволяють їм ще й зекономити на оплаті за е/е, бо за рахунок власного ресурсу покриватимуться ті періоди, коли вона на ринку може досягати пікових показників.

Заміщуючи дорогу е/е ресурсом власного виробництва, ви досягаєте позитивного впливу на баланс підприємства, на його фінансові показники.

Куликов:  За останні 9 місяців частка Ощаду в фінансуванні саме розбудови генерації перевищила 26%. До вас багато хто звертається за фінансуванням, але які критерії є визначальними при відборі проєктів?

Каціон: Дійсно, наша частка фінансування подібних проєктів досить істотна, 26%. І це пов'язано з тим, що ми одні з перших почали працювати в цьому напрямку. І вже пізніше більшість банків долучилася до ініціативи, яка була запропонована Національним банком. І реалізована у вигляді меморандуму про підтримку розбудови децентралізованої генерації.

Ми за 2024 рік профінансували таких проєктів більше ніж на $45 млн в еквіваленті. Переважно це була газопоршнева генерація. Проте ми не зупинялися і в реалізації іншого роду проєктів. Це вітрові парки, сонячні ферми і таке інше.

І вже на початку 2025 року ми уклали дуже круту, успішну угоду. Вона є першим кроком у розбудові великого вітропарку потужністю в 200 МВт.

Але за один місяць ми вже надали обсяг фінансування, майже рівний тому, який надали за весь 2024 рік на реалізацію проєктів з децентралізованої генерації.

І якщо говорити про наші плани, то наш pipeline сьогодні складається з більше ніж 20 проєктів загальною потужністю понад 450 МВт, який так само включає в себе диверсифіковані напрямки.

Це вітрові парки, сонячні станції. І також децентралізована газова генерація, яка сьогодні є номер один з точки зору забезпечення енергетичної безпеки.

Куликов: Ви вже так знаєтеся на енергетиці, що в мене виникає запитання, чи у Вас є енергетична освіта чи Ви вже під час роботи знання здобули?

Каціон: Ні, в мене немає енергетичної освіти, але в мене теж іноді виникає відчуття, що я вже більше енергетик, ніж банкір. Це деяка певна професійна деформація.

Куликов: Енергійний банкір?

Каціон: Так. Коли намагаєшся вивчати проєкти і розповідати про їхні перспективи, так чи інакше, починаєш заглиблюватися в тематику, вивчати технічні рішення, переваги, відмінності між різними типами генерації. І починаєш вже цими проєктами жити, десь горіти навіть.

Коли можна швидко побудувати 1-3 ГВт енергопотужності в Україні, а для цього є всі передумови, є доступне з боку українських банків фінансування, є бажання наших партнерів, іноземних фінансових установ так само підтримувати ці проєкти, особливо з розвитку наших громад, то ти розумієш, який це може мати вплив на нашу енергосистему.

Нам не потрібно буде імпортувати дорогу е/е, і це буде фінансово дуже позитивно для всієї країни. І ти намагаєшся вже бути таким ментором в реалізації цих проєктів для бізнесу і громад. Тому ми проводимо багато і семінарів навчальних, і форумів, де намагаємося пояснити, в чому відмінність, в чому перевага, перспектива реалізації таких інвестпроєктів, які є інструменти для цього, як комбінувати, як це все використовувати.

Для того, щоб зрозуміти, в який період часу ми зможемо отримати кошти, які надаємо в кредит, і за який час інвестор зможе повернути свої інвестиції й скільки заробити на них, в модель треба закласти дуже прості речі: середня вартість е/е, порахована по роках, середня вартість фінансування, яке інвестор залучить, і обсяг е/е, який він зможе реалізувати.

Розуміючи, що у нас зараз присутній постійний дефіцит е/е, і що ми не зможемо його закрити на 100% ще в майбутні 3-4 роки (це термін, за який можна побудувати 2-3, може навіть 5 ГВт потужності), і що попит на е/е буде, то ви вже будете впевнені, як мінімум, в тому, що продасте всю вироблену е/е.

І навіть якщо буде профіцит е/е, то, значить, повинен бути альтернативний шлях її реалізації кудись іще, щоб не втрачати вкладені кошти. І такий механізм є – це європейський ринок, який зможе цей обсяг на себе забрати. Тому якраз передумови для успішності енергетичних проєктів, сьогодні є, як ніколи.

І я скажу більше – зелений тариф, запроваджений для стимулювання розвитку альтернативної енергетики, вже нижчий, ніж звичайна базова ціна на ринку е/е. Середній зелений тариф сьогодні складає 10-12 євроцентів за кВт*год, це 4,5 грн, до 5 грн. На ринку за останній рік ми бачимо середні ціни на такому ж або вищому рівні. І це без ПДВ.

Відповідно, страховка або інструмент гарантії, яким був зелений тариф, вже не є критичним для реалізації таких проєктів, тому що сам ринок став більш-менш збалансованим.

Є ще певні проблеми, наприклад, наявність прайскепів, які не дають можливості імпортувати в повному обсязі весь обсяг, який потрібен, бо обмежують ціну, за якою е/е можна продати на внутрішньому ринку. І коли в Європі вона піднімається, припустімо, до 9 грн/кВт*год, а в нас обмеження в 7,5 грн/кВт*год, то ніхто не буде імпортувати, аби продавати собі в збиток.

Та й відпустити ринок повністю ніхто сьогодні ніхто не готовий, тому що це матиме величезний вплив на ціни, на інфляцію, на захист споживачів. Тому потрібні збалансовані рішення, я думаю, що вони будуть знайдені відразу по закінченню воєнного часу, і це ще більше покращить ситуацію.

Але такі певні проблеми не перешкоджають реалізації енергетичних проєктів. І про це свідчить те, що вже, напевно, майже всі галузі української економіки потроху стають енергетиками.

Всі великі компанії вже або реалізують, або планують, розробляють проєкти з інвестицій в альтернативну енергетику, газопоршневу, газотурбінну технологію тощо. І це дає надію, що ми дійсно зможемо найближчими роками побудувати критично необхідні 3-4 ГВт енергопотужності.

Куликов: А як змінилися умови співпраці з міжнародними фінансовими організаціями в воєнний час? Які нові можливості з'явилися? Чи навпаки, вони тепер обережно ставляться, що зменшилися такі можливості?

Каціон: Користуючись нагодою, я хочу дуже подякувати нашим партнерам, міжнародним фінансовим інституціям (IFI). Вони не просто зберегли підтримку України в цей час, вони кратно збільшили інвестиції в Україну.

Кратно збільшили ліміти фінансування банків з метою підтримки, насамперед, малого і середнього бізнесу. Зараз період активного підписання угод з ними щодо фінансування муніципалітетів. Йдеться про реалізацію проєктів енерготрансформації: як з точки зору екології, так і енергетичної безпеки регіонів.

Сьогодні майже кожна зустріч з нашими партнерами починається з питання: чим ми ще можемо вам допомогти, які ще інструменти і продукти ми можемо запропонувати? Я, чесно кажучи, за 27 років своєї кар'єри не пам'ятаю такої кількості фінансових інструментів ані з боку ІFI, ані з боку українських банків.

Наприклад, в минулому році влітку була підписана угода між 19 найбільшими банками України про підтримку проєктів в енергетиці. Йшлося про те, що банки готові збільшити свої ризик-апетити на такі проєкти і готові розглядати їхню реалізацію на умовах Project Finance. Тобто, ми будемо реалізовувати і фінансувати проєкт, який генеруватиме грошовий потік в майбутньому, і ми базово спираємося тільки на наявні інструменти і наявні активи компанії-позичальника.

А традиційний підхід – класичний, консервативний банківський підхід – говорить про те, що завжди треба мінімізувати ризики. І після багатьох криз, які відбувалися в українській економіці, напевно, всі банки використовують цей консервативний підхід. Вони не готові реалізовувати проєкти, умовно кажучи "з нуля", коли в клієнта немає існуючого бізнесу, додаткового грошового потоку, який може підстрахувати цей проєкт, або альтернативної застави, яка може бути забезпеченням за новим кредитом.

Так от, підписання цього меморандуму засвідчило, що банки свідомо готові йти на збільшення ризик-апетиту до такого роду проєктів. Звісно, це лімітовані речі, кожен для себе визначає обсяг ризику, який він готовий на себе додатково взяти.

Але саме в комбінації з тими інструментами, які вже були, і з тими, які є, які готові давати наші міжнародні фінансові партнери, ці проєкти стало набагато легше реалізовувати.

Зараз найчастіше використовується комбінація механізму ризик-шерінгу з боку IFI з внутрішнім фінансуванням з боку українських банків. Чому? Тому що фінансова система сьогодні себе почуває доволі впевнено і стабільно. Ми бачимо величезну ліквідність на рахунках банківської системи.

Ці гроші можуть і мають бути спрямовані саме в такі проєкти. І для цього треба трішечки допомогти банкам застрахувати ризики нереалізації цих проєктів або неповернення коштів. ЄБРР, Європейський інвестиційний банк, інші банки, наприклад польський державний BGK, з яким теж працюємо, готові брати участь в такому механізмі.

Вони беруть на себе половину ризику проєкту, і цього в принципі вже достатньо для того, щоб український банк спокійно, впевнено заходив в доволі масштабні і вартісні проєкти зі створення нової генерації.

Куликов: Ви досить часто вживаєте фразу "як не дивно". А що ще потрібно, щоб вас здивувати?

Каціон: Неочікуване питання… Те, що я скажу, це буде не стільки про здивування, як про наші мрії й очікування… Але я б реально дуже здивувався, якби нас взяли в родину Євросоюзу набагато швидше, ніж в 2030 році.

Я б здивувався, якби зняли обмеження щодо обсягів можливої міждержавної торгівлі е/е. Зрозуміло, що наші іноземні колеги нам намагаються допомагати, але вони завжди страхуються і завжди обережні з наслідками. Тому що будь-яка допомога, розширення удь-яких можливостей, можуть створювати проблему для інших ринків.

Ми бачили, це, наприклад, у випадку з сільськогосподарською продукцією. Дуже прикро, що саме ці події псували і продовжують псувати відносини між нами і країнами, які надавали нам величезну допомогу з початку війни. Але, коли вони почали відчувати наслідки для своєї економіки від вільної торгівлі нашою продукцією, то почали захищати свої галузі.

І я б дуже здивувався, якби нас відверто і чесно взяли в родину ЄС на загальних правилах, не захищаючись від нас. Це було б дуже позитивно для країни, для всіх нас.

Куликов: Ви не минаєте нагоди згадати про відновлювану енергетику. Як Ви оцінюєте її потенціал у контексті підвищення енерго безпеки України?

Каціон: Насправді, ми маємо унікальну можливість стати лідерами розвитку цієї галузі в Європі. Чому? Тому що більшість країн ЄС почали реалізацію відповідних проєктів дуже давно. І в них вже відбувається другий або третій цикл заміни обладнання, яке за сьогоднішніми стандартними мірками вже не є економічно доцільним для використання.

Наприклад, вітротурбіни, які використовувалися ще 10 років тому і вважалися передовими технологіями, мали потужність до 2 МВт. За сьогоднішніми технологіями, які вже є сталою практикою, а не просто розробками, потужність турбін починається від 5,5 МВт і до 8 МВт. Це говорить про те, що на одній земельній ділянці, яка однаково коштує як для 2 МВт, так і для 8 МВт, можна втричі збільшити потужність генерації. Відповідно, це все буде впливати і на обсяг інвестиції, і на грошовий потік, який вона буде генерувати.

Наступна історія полягає в тому, що майже всі ділянки, доступні для будівництва такого роду об'єктів, в ЄС вже використані. Саме тому вони замінюють попереднє обладнання на більш нове й продуктивне. Але це не дуже ефективно з точки зору економіки.

В Україні проєкти ВДЕ реалізовані на території, яка менше 10% тієї, що може бути під них використана.

Відповідно, наш потенціал величезний, в тому числі й щодо залучення іноземних інвесторів для реалізації спільних проєктів. Наша енергомережа дозволяє це будувати. Звісно, з певними інвестиціями в її пропускну спроможність.

Куликов: Досі ми говорили в основному про гроші, про технології, але не про законодавство чи регулювання енергосектору. Які зміни тут можуть сприяти швидшому відновленню й модернізації галузі?

Каціон: Дуже цікаве питання. Через війну ми застрягли десь посередині реформи енергосектору. Ми перейшли до конкурентного ринку в 2019 році. Ми розділили компанії на ті, які постачають електричну енергію, і ті, які управляють мережами. І ми мали перейти до інвестування в розвиток цієї мережі для забезпечення, насамперед, її стабільної роботи, якісної передачі е/е, зменшення втрат.

Був прорахований величезний обсяг інформації, створені інвестиційні проєкти для розвитку мережі, але почалася повномасштабна війна. Ми були вимушені забезпечувати виживання і функціонування хоча б того, що є. Тому зараз всі ці проєкти відкладені в часі.

Якщо говорити системно про ринок в цілому, то, насамперед, треба навести на ньому лад. Вирішити ті проблеми, які утворилися внаслідок перехідного періоду. Бо він, наприклад, не до кінця ліквідував перехресне субсидіювання між учасниками галузі.

Треба також ліквідувати ті проблеми, які виникли внаслідок війни, – погасити борги, які накопичилися на ринку. Бо вони, в тому числі, не дають можливості всім компаніям бути учасниками українського фінансового ринку і залучати іноземне фінансування.

Ці борги кругові. Наприклад, "Укренерго" винна кошти своїм контрагентам – за послуги за зеленим тарифом та на балансуючому ринку. З іншого боку, є великий борг перед "Укренерго" з боку споживачів, які мають платити тариф на передачу е/е й за ту е/е, яка постачається їм на балансуючому ринку.

Зрозуміло, що стягнути гроші з компаній, які постачають е/е тимчасово окупованим територіям або в зону бойових дій, неможливо. Відключити їх від споживання теж неможливо. І вирішити ці проблеми раптово теж неможливо.

Але, не вирішивши весь комплекс цих проблем, ми не можемо перейти до наступного етапу. Саме в законодавчій площині й полягає старт вирішення цих проблем.

Однозначно, нам треба дочекатися завершення бойових дій, але деякі речі робляться вже сьогодні. Ви бачили, як швидко уряд готовий реагувати на виклики з точки зору побудови децентралізованої генерації.

На початку літа почали говорити про те, що терміново необхідно побудувати 1 ГВт розподіленої генерації. І вже в вересні приймалися перші рішення Уряду, НКРЕКП, Міненерго й інших інституцій, які скорочували терміни підключення, прибирали плату за підключення, встановлювали механізми тарифікації й нарахування за постачання газу для енергогенеруючих потужностей. Якщо порівнювати з попередніми періодами, то для такої роботи інколи вимагались роки. І майже всі перешкоди, які заважали швидко почати виробляти е/е, були ліквідовані за дуже короткий час.

Наступний виклик матимемо, коли настане перший день після завершення активних бойових дій, і треба буде приймати рішення, націлені на вирішення всього комплексу проблем на ринку е/е, щоб дати старт його стрімкому розвитку.

Куликов: Які уроки з управління ризиками в енергетичному секторі варто і можна винести із досвіду останніх хоча б двох-трьох років?

Каціон: Добре було б, щоб ми вчилися, і з першого разу. Однозначно, потрібно мати певні протоколи дій на здавалось би абсолютно неможливі сценарії, але які можуть виникнути навіть в теоретичній площині. Бо ніхто собі не міг уявити, що енергосистема буде працювати в таких умовах, в яких вона працює сьогодні.

Звісно, що це все завдяки тим людям, які вже три роки свого життя, 24/7, забезпечують цю діяльність неймовірними, ба більше – героїчними зусиллями. Ліквідовують наслідки, розробляють альтернативні шляхи заживлення мереж, і багато іншого.

Відповідно, нам потрібно мати стандартні протоколи кризового реагування: план Б, С і так далі.

Потрібно мати резервні фонди для того, щоб була можливість замінити обладнання, яке вибуває з робочого процесу. У будь-якій ситуації: обстріл, аварія. Такі протоколи треба мати, і це стосується не тільки технічних рішень, а й законодавчих підходів і дій, і міжнародної діяльності, і співпраці з міжнародними партнерами щодо надання допомоги.

Як сьогодні військові мають протоколи, як швидко розвернути "польовий госпіталь", так і в фінансовий системі: як швидко розвернути "польовий банк", який почне забезпечувати потреби населення і підприємств, що надають критичні послуги. 

Публікується в скороченому й адаптованому до публікації вигляді.

Повна версія в аудіо форматі ТУТ