Інтерв’ю Energy Club засновника й власника групи компаній "Західнадрасервіс" та "ЕКО-Оптіма" Зіновія Козицького

Публікується з дозволу Energy Club в скороченому вигляді за матеріалами аудіо-інтерв’ю з Андрієм Куликовим.

- Пане Зіновію, як повномасштабне вторгнення вплинуло на роботу групи компаній "Західнадрасервіс" у нафтогазовому та відновлюваному секторах? Якими були найперші та найгостріші виклики?

- У нафтогазовому напрямку в перші місяці війни відчувалася гостра нестача пального. Для нас це було дуже великим викликом, оскільки ми використовуємо до 30 тонн пального на добу. Ціна, зрозуміло, теж зросла, і це було проблемою, як і доставка на об’єкти, де ми проводимо свою діяльність.

Коли почалася війна, ми всі – весь офіс – пішли до мобілізаційних пунктів. Сто людей з наших компаній пішли служити добровольцями. Потім була мобілізація, і постало питання браку кадрів. Тоді ще не було, як зараз, бронювання співробітників підприємств критичної інфраструктури.

Щодо відновлюваної енергетики: за день до початку війни компанія Nordex надіслала повідомлення про виготовлення десяти вітроустановок для Орівської ВЕС. Ми підтвердили готовність їх прийняти, тому що за європейською угодою компанія-виробник забезпечує логістику й монтаж та гарантує вироблення електроенергії турбінами в межах 97%. Якщо менше – компанія доплачує, більше – ми ділимося надлишком.

Відповідь Nordex була заперечною через форс-мажорні обставини – війну, і впродовж трьох місяців ми вели перемовини. Нам вдалося переконати компанію, що воєнних дій у нас немає, і ми самостійно займатимемося логістикою та монтажем.

Ми вже побудували фундаменти й приєдналися до мереж, адже це були наші зобов’язання за угодою. Обладнання потрібно було забрати зі складів заводу-виробника, але спершу – знайти компанії, які Nordex акцептує і які зможуть забезпечити логістику та монтаж турбін. Знайшли логістичну компанію, яка погодилася, а потім відмовилася через відсутність страховки й повернула аванс. Знайшли іншу, яка доставила обладнання до кордону, а звідти вже українська компанія привезла все на будівельні майданчики.

Бельгійська кранова компанія, яка раніше будувала нам дві станції, відмовилася від співпраці знов-таки через відсутність страхування, але заявила про готовність продати один семисоттонний кран. На той час в Україні був лише один такий кран, і той поламаний. Тож виходу в нас не було – купили кран. Дякувати Богу, в цій компанії працювали українці, які на той час залишилися без роботи й перейшли до нас.

Так ми створили кранову, а потім і монтажну компанії. У такий спосіб ми збудували вітрову електростанцію потужністю 6 МВт під час війни.

- А наскільки кардинально довелося змінювати підходи до ведення бізнесу в нових реаліях?

- Я б не сказав, що дуже кардинально. Ми завжди працювали активно. Війна стимулювала бути ще ефективнішими, адже ми розуміли, що тил – це другий фронт, де немає вихідних і свят.

Цього року ми почали будувати наступну станцію на 40 МВт, ОККО теж будує вітростанцію на Волині, адже Nordex побачив, що це можливо, і таких проблем, як під час виконання нашого першого контракту, вже не було.

Це був позитивний приклад для іноземних компаній: ми можемо все зробити самостійно й успішно. І все працює, все гаразд.

- Навіть у складних умовах воєнного часу ваша компанія продовжує активну роботу з буріння нових свердловин. За даними попередніх років, ми бачимо стабільну динаміку у 2024 та 2025 роках.

- Абсолютно правильно. Ми зовсім не зупиняли буріння, навпаки, інтенсифікуємо процеси, досить багато вклали в технології, купили нове сучасне американське обладнання.

Вважаю, що ми – технологічні лідери в Україні й можемо виконувати весь спектр робіт із буріння нарівні з провідними сервісними компаніями світу, які працюють у нафтогазовій галузі, – Schlumberger, Weatherford, Halliburton.

Це призводить до успіху. У нас були роки, коли співвідношення було 50 на 50, а інколи бувало, що з розроблених десяти свердловин лише три були успішними.

Зараз ми можемо бурити завдяки пошуку та розвідці, 3D-сейсміці, за допомогою високотехнологічного обладнання.

Видобуваємо 1 млн куб. м газу на добу. Зважаючи на наявні в нас ресурси, маємо оптимістичні плани – вийти на добовий дебіт у 2 млн куб. м до кінця року. І це більш-менш реально.

- Це істотний внесок в енергозабезпечення країни. А є якісь особливі проєкти?

- Ми єдині, хто уклав угоду про розподіл продукції. Виграли тендер, і одна наша компанія, яка успішно працює, відкрила родовище й подає державі газ.

У 2022 році ми пробурили свердловину і вперше уклали угоду про розподіл продукції.

Усі інші компанії не працюють, посилаючись на форс-мажорні обставини.

- Війна вплинула на міжнародну співпрацю в енергетичній сфері. Наскільки змінилися ваші партнерські відносини з іноземними компаніями? Невже з’являються нові можливості для співпраці в умовах війни чи все згортається?

- У нас є партнер – чеська компанія MND, яка з 2014 року здійснює розвідку та видобуток на українських нафтогазових родовищах. Ми створили спільне підприємство й досі активно працюємо. І я вдячний колегам та й загалом чеському народу за підтримку, тому що компанія, попри війну, багато інвестує в Україну й надає велику благодійну допомогу.

Щодо наших комунікацій з іноземними компаніями, то нічого не змінилося. Ще у 2021 році ми спільно з оператором газотранспортної системи підписали меморандум зі словацькою компанією Nafta, австрійською RAG, німецькою Bayerngas GmbH щодо виробництва водню та постачання його до Німеччини.

Війна цьому перешкодила, активність зменшилася, але ми продовжуємо розвивати цей напрям.

Цьогоріч на Українсько-австрійському економічному форумі було підписано Меморандум про взаєморозуміння між RAG Austria AG та ТОВ "Еко-Оптіма". Цей стратегічний документ відкриває для "Еко-Оптіми" нові горизонти для виробництва "зеленого" водню в межах проєкту H2EU+Store.

Проєкт передбачає мережеве міжнародне промислове партнерство, ініційоване компанією RAG Austria AG для масштабування ринку "зеленого" водню в Центральній Європі.

Під час виробництва "зеленого" водню електроенергія генерується з відновлюваних джерел. Далі водень надходитиме до міжнародної газотранспортної мережі на території України й транспортуватиметься через системи газопроводів Словаччини та Австрії до сховищ RAG Austria AG.

Стартуємо у 2027 році, і до 2029 року цей проєкт має запрацювати. Сподіваємося поставити перші 100 МВт "зеленого" водню до Німеччини.

- Складається враження, що "Західнадрасервіс" не має фінансових проблем, які постали перед багатьма підприємствами під час війни. Як ваша компанія підтримує фінансову стабільність і наскільки ви плануєте залучати додаткові інвестиції для підтримки діяльності та майбутнього розвитку?

- Ми розширюємо діяльність, а отже, збільшуємо й доходи. Якщо за видобутком газу ми вийшли на 1 млн кубометрів на добу, то за відновлюваною енергетикою — на 1 млн кВт*го на добу.

Ми першими залучили кредит ЄБРР для будівництва першої вітростанції. Потім були кредити від НЕФКО та Danish Growth Fund. І ми успішно повернули їх під час війни.

Сьогодні українські банки пропонують кредитування, і це дуже добре. Для фінансування проєкту будівництва газопоршневих електростанцій потужністю 25 МВт ми провели тендер серед українських банків. Раніше це здавалося фантастикою, а зараз – реальність.

Наш попередній проєкт фінансував Укрексімбанк, зараз будівництво вітростанції на 40 МВт, яку буде змонтовано до кінця року, фінансує Ощадбанк. Тобто сьогодні є можливість кредитування українськими банками.

- Після закінчення війни буде потрібне масштабне відновлення. Яку роль, на вашу думку, відіграватиме "Західнадрасервіс" у цьому процесі, особливо в контексті відновлення енергетичної інфраструктури та забезпечення енергетичної незалежності України?

- Війна стала переломним моментом для енергетики України. Зараз до всіх прийшло розуміння, що стара централізована генерація вже не може бути надійним джерелом живлення. Близько 9 ГВт такої генерації пошкоджено або втрачено – це всі старі ТЕЦ, ТЕС, які давно потребували модернізації. Тому сьогодні дуже важливою є нова, маневрова й децентралізована генерація.

"Укренерго" проводило тендери, в одному з яких ми взяли участь: на 25 МВт газопоршневих електроустановок по всій країні, щоб підтримати генерацію. У невеликі станції росіянам складно влучати. І це дуже важливо з погляду безпеки та підтримки частоти генерації.

Війна створить нову, сучасну генерацію в Україні. Важливою є відновлювана енергетика, і вітрова має перевагу над сонячною, яка активніше працює влітку.

На часі – розвиток водневої енергетики. За оцінками IRENA (International Renewable Energy Agency, Міжнародне агентство з відновлюваних джерел енергії), в Україні є можливості побудувати 320 ГВт потужностей відновлюваної енергетики, тоді як Україні потрібно вчетверо менше. Є можливість виробляти водень, транспортувати його до Європи та заповнювати власні сховища.

Також мають бути побудовані малі модульні атомні реактори. Очікуємо, що перший такий почне працювати у 2027 році в Канаді, а після цього розпочнеться масштабування цих проєктів у різних країнах, зокрема й в Україні.

- Зрозуміло, що людина й компанія, які стільки коштів та зусиль вкладають у розвиток, вірять у майбутнє та мають у ньому впевненість. Що б найперше ви порадили іншим підприємцям в енергетичній сфері, які продовжують працювати в Україні під час війни?

- Найголовніше – вірити в себе й вірити в країну. Не зупинятися, активно працювати та інвестувати в інновації, роблячи в такий спосіб свій внесок у перемогу. Результат буде однозначно.

Сьогодні українські компанії набагато конкурентоспроможніші за іноземні.