Ексклюзивне інтерв’ю Енергореформі директора Асоціації сонячної енергетики України Артема Семенишина (частина 1)

• Системи накопичення енергії – одне з найактуальніших питань ВДЕ і певна запорука стабільності всієї енергосистеми. Чому ми досі без них?

На мою думку, спрацювало одночасно декілька факторів, які стали причиною затримки впровадження в Україні систем накопичення енергії (СНЕ), навіть при наявності очевидної потреби з боку енергосистеми. Значна кількість зацікавлених суб’єктів, різні точки зору щодо того, як це реалізувати, відсутність активного просування питання з боку держави.
Згадаймо, перші два законопроекти, що стосуються питань систем накопичення енергії – №2496 і №2582 були зареєстровані ще у листопаді-грудні 2019 року, але так і не винесені в зал, навіть до першого читання.

Водночас, ми маємо сподівання, що напрацьовані галуззю законопроект №5436 та альтернативний до нього №5436-1, які були зареєстровані групами народних депутатів наприкінці квітня – першій половині травня 2021 року, будуть вже незабаром розглянуті Комітетом ВРУ з питань енергетики та в подальшому ухвалені парламентом.

Сьогодні розвиток відновлюваних джерел енергії відбувається дуже інтенсивно практично у всіх країнах світу. Нова глобальна енергетична парадигма заснована на чистій відновлюваній енергетиці – це тренд ХХІ століття. Суттєве зростання частки ВДЕ в енергосистемі потребує одночасного впровадження ефективних механізмів балансування.

Одним із таких механізмів, який набирає популярності, з огляду на зручність і високу ефективність, є системи накопичення енергії на основі літієвих технологій.

Разом із поступовим скороченням вартості витрат на будівництво систем накопичення, такі технології вже сьогодні підкорюють світ. Згідно прогнозів BloombergNEF, справжній бум СНЕ розпочнеться вже за два роки.

Мені дуже приємно визнавати, що український бізнес розглядає системи накопичення енергії як перспективний напрямок.

Крім того, бізнес щоденно зіштовхується з хронічними проблемами роботи енергомережі – значні втрати електроенергії в мережах, дисбаланс енергосистеми і обмеження існуючих генеруючих потужностей, здебільшого застарілі підстанції, а також непропорційно велика відповідальність за небаланси для виробників ВДЕ.
Разом з цим, в Україні найдовший час відключень енергопостачання протягом року в порівнянні з іншими країнами, які перебувають у радіусі 3 тис. км від нас. Іноді мешканці маленьких населених пунктів не мають доступ до електроенергії тижнями.

В контексті України впровадження СНЕ – це така еволюція енергосистеми, яка нам допоможе вийти з багатьох проблем. Тож, я наголошую – необхідно прийняти відповідний законопроект про СНЕ невідкладно.

• Ви кажете, що є зацікавленість бізнесу. Які умови готовий підтримати бізнес?

Ми розглядали різні варіанти для впровадження СНЕ. Передусім, встановлення СНЕ на сонячних станціях для вирівнювання графіку генерації та, відповідно, зменшення відповідальності за небаланси, що також і спрощує прогнозування.

Але, як показали наші розрахунки, економіка для таких проектів наразі не запрацює без державної підтримки на їх будівництво.

Зараз проекти СНЕ мають дуже тривалу окупність. Настільки тривалу, що це не дуже цікаво інвесторам. Тому ми сподіваємось, що із запуском storage краще запрацює і ринок допоміжних послуг, і балансуючий ринок.

А для отримання прийнятних термінів окупності без субсидій, storage має активуватися та працювати хоча б тричі на добу, а не тільки в денний пік сонячної активності.

Економіка проекту СНЕ з’являється тоді, коли батарея буде максимально задіяна. Навіть на долі секунди, хвилини, але постійно працювати.

Тому СНЕ має брати участь і на ринку допоміжних послуг, і на балансуючому ринку.

Відповідно, для визначення правового статусу СНЕ як самостійного учасника ринку електричної енергії потрібно вносити зміни передусім в закон про ринок електроенергії.

Разом з тим, існує гостра потреба напрацювання і галузевої підзаконної нормативної бази. Наразі НКРЕКП розглядає і, сподіваюсь, найближчим часом ухвалить відповідне рішення на основі пропозицій НЕК "Укренерго", які спрощують запровадження СНЕ та передбачають внесення змін до Кодексу систем передачі.

Зазначені пропозиції були напрацьовані ще на початку цього року в рамках спільної з "Укренерго" робочої групи, в тому числі за активної участі компаній-учасників Асоціації сонячної енергетики.

• Як швидко після прийняття законопроекту, який буде цікавий ринку, можуть з’явитися системи накопичення?

Не швидко. Достатні потужності можуть почати з’являтися не раніше ніж за 2-3 роки після створення законодавчих умов. Спочатку будуть побудовані пілотні проекти, вивчена вартість їх експлуатації, досліджена фактична завантаженість батареї, ринкова цінова конкуренція, адже на балансуючому та ринку допоміжних послуг вже працюють й інші учасники.

Якщо в таких проектах буде адекватна для українських реалій окупність, тоді бізнесом будуватимуться батареї і без необхідності стимулювання з боку держави.

Хоча, повторюю, в інших країнах розвиток СНЕ стимулюється державою, як от наприклад у деяких країнах Євросоюзу та Великобританії. Також варто згадати окремо про стимулювання встановлення домашніх накопичувачів.

Так, 30% вартості батарейок від 30 кВт для СЕСд покриваються урядом Німеччини за бюджетні кошти, і на це у 2021 році виділено 50 млн євро.

Наразі ми маємо різні підходи. Але в Україні вже зроблено багато роботи для старту СНЕ і потрібно розпочати з того, що ухвалити законопроект по СНЕ в прийнятній для усіх зацікавлених сторін редакції.

• А як оцінюєте проекти по СНЕ "Укренерго" та ДТЕК, який 20 травня запускає energy storage на 1 МВт?

Наскільки я пам’ятаю, у 2019 році "Укренерго" анонсував реалізацію проекту на 200 МВт у вигляді одного BESS (battery energy storage system), або 5 BESS по 40 МВт з введенням в експлуатацію у 2022 році. Втім, з того часу плани у системного оператора змінилися, і вже мова йде про один пілотний проект значно меншої потужності.

Запуск в роботу першої приватної СНЕ – це сигнал, що бізнес готовий їх будувати.

Причому, бізнес інвестує гроші навіть у невизначеному нормативно-правовому полі, ризикуючи в рази більше, ніж би це було за визначених умов. Бізнес розуміє, що енергосистемі потрібно. Втім, держава поки що не відчуває цих сигналів з боку учасників ринку.

Читайте также: ДТЭК: Задача СНЭ 1МВт – протестировать ряд бизнес-моделей для ее работы в энергосистеме Украины

• Хто ці інвестори, які придивляються до проектів СНЕ?

Наразі це українські компанії, фактично їх одиниці. Скажу так: це ті компанії, які готові ризикувати. Інноватори.

Одним із таких проектів є розробка власне української системи накопичення енергії компанією KNESS потужністю 1 МВт з системою керування та силовою частиною, робота над якою була завершена у жовтні 2020 року, а приєднання до електричної мережі заплановано на червень-липень 2021 року.

В цілому, виробництво та будівництво СНЕ – це нова високотехнологічна підгалузь, робочі місяця, кумулятивний ефект для економіки України, податки в бюджет і як результат – запорука стабільності всієї енергосистеми.

Іноземним компаніям поки що не цікаво розвивати ринок energy storage в Україні з нуля. Такі компанії прийдуть тоді, коли ринок вже буде працювати.

І досить дивно виглядає, що європейські країни-партнери надактивно розвивають energy storage, а ми понад 3 роки ніяк не можемо дати старт навіть нормативній базі.

Продовження інтерв’ю – читайте згодом в Енергореформі.