Експертка Коаліції "Енергетичний перехід", голова ГО "Всеукраїнська агенція інвестицій та сталого розвитку" Юлія Усенко (колонка для Енергореформи).
Українська енергосистема вже зазнала серйозних втрат внаслідок війни, проявивши свою вразливість та слабкі місця. У зв'язку з цим у багатьох споживачів виникає основне питання – як досягнути надійного електрозабезпечення?
Потрібно розуміти, що енергетика потребує трансформації, яка, зокрема, враховує:
Йдеться про стратегічні завдання щодо відновлення та подальшого розвитку енергетики, які мають розроблятися на рівні державного планування на роки вперед.
При цьому важливо, щоб як до розробки заходів, так і до самого процесу енергетичного переходу були долучені громади (органи місцевого самоврядування). На цьому неодноразово наголошували експерти Коаліції "Енергетичний перехід" та ГО "Екоклуб", який її очолює.
Тобто пропонується брати до уваги принцип субсидіарності, згідно з яким механізм управління суспільством має будуватися "знизу вгору": всі проблеми, які можуть ефективно вирішуватися на місцях, повинні перебувати в компетенції муніципальних органів як найбільш близьких до населення.
Скільки часу доведеться чекати на розробку та втілення цих заходів, складно прогнозувати, особливо, коли в країні й досі триває війна. Водночас споживачі не обмежені вже зараз вирішувати питання власного енергозабезпечення. І поступово з'являються приклади відповідних ініціатив.
Перспективи розвитку мікромереж та малих систем розподілу
Об'єкти, що залишилися на територіях пошкодженої електроенергетичної інфраструктури внаслідок бойових дій, потерпають від обмежень у електропостачанні.
Громади на цих територіях опиняються під загрозою залишитися без доступу до електроенергії або вже мають проблеми з відновленням електропостачання. Це побутові споживачі, підприємства та об'єкти бюджетної сфери, такі як лікарні, школи, дитячі садочки, центри надання адмінпослуг тощо.
Громади потребують альтернативних способів електрозабезпечення, з використанням технологій, що зменшують залежність від роботи операторів зовнішніх електричних мереж.
Причому це мають бути відносно прості та швидко реалізовані рішення. Вирішити цю проблему допомагають автономні електростанції, зокрема, комплекс обладнання сонячної енергетики із системою накопичення енергії переважно для власних потреб об'єктів. Таке обладнання швидко монтується та є простим в експлуатації.
Водночас потрібно враховувати, що втілення таких рішень потребує інвестицій.
До прикладу, обладнання сонячної електростанції потужністю 5 кВт із системою зберігання енергії коштує до 15 тис. євро. Остаточна вартість залежить від типу, кількості та характеристик обладнання, таких як потужність станції та ємність акумуляторів. Необхідно додатково враховувати опцію щодо встановлення автономного інвертора, який дозволяє безперебійно отримувати електроенергію на час перемикання станції від зовнішньої мережі до повної автономної роботи. Це може суттєво підвищити загальну вартість обраного рішення.
Слід зазначити, що на сьогодні, в умовах воєнного стану, доступ до банківського фінансування для підприємств та фізичних осіб є обмеженим.
Навіть державні банки, такі як Укргазбанк та Ощадбанк, тимчасово призупинили свої програми – відповідно "Еко-енергія" та "Зелена енергія", які до війни надавали кредитні кошти фізичним особам на придбання сонячних електростанцій та додаткового обладнання.
Одним із джерел фінансування можуть бути грантові кошти за програмами, спрямованими на підтримку малого й середнього бізнесу та підприємств у постраждалих регіонах.
Наприклад, федеральна компанія GIZ (Німеччина) продовжує свою діяльність в Україні, щоб підтримати представників малого бізнесу під час воєнного стану в країні. Грантодавці під час формування своїх програм повинні врахувати запит щодо енергетичних потреб для відновлення об'єктів та подальшого місцевого розвитку.
Зростання попиту на альтернативні джерела енергії та поширення подібних технологій поступово спонукатиме до розвитку мікромереж, об'єднуючи різних учасників локально, всередині громади.
Окрім того, діюче законодавство вже визначає малі системи розподілу (далі – МСР), які поки що можуть створюватись на території індустріальних парків за певними критеріями.
Можливості для відновлення електрозабезпечення та подальшого розвитку бізнесів та громад
Нещодавно енергетичний регулятор (далі – НКРЕКП) уточнив критерії, за якими електрична мережа класифікується як МСР.
Згідно з постановою НКРЕКП від 17.05.2022 №493 МСР повинна мати від двох та більше користувачів, які є учасниками індустріальних парків. Відповідно, електроустановки цих учасників, які приєднуються до МСР, мають бути розміщеними на території індустріального парку. До систем розподілу чи передачі приєднується МСР, а не окремий її користувач.
Величина приєднаної потужності МСР повинна складати не менше 5 МВт, з планованим середньомісячним обсягом розподілу електричної енергії понад 5 тис. кВт·год.
Регулятор встановив обмеження, не дозволяючи приєднувати до МСР побутових споживачів. Також передбачено виключення можливостей працювати паралельно або створювати перетоки електроенергії між точками приєднання МСР до мереж операторів системи передачі або розподілу.
МСР не повинна мати будь-яких електричних зв’язків з мережами інших таких операторів.
Не дивлячись на певні обмеження, регулятор чітко визначив критерії класифікації МСР, які до цього були досить узагальненими та стримували розвиток таких систем.
Можливість створювати та приєднувати до зовнішніх мереж МСР стимулюватиме розвиток потужної інфраструктури на рівні не менше 5 МВт для розгортання індустріальних парків в Україні.
Велика ймовірність, що в подальшому зростатиме потреба у розширенні категорій учасників МСР.
Це можуть бути різні кооперативи, учасники яких об’єднуватимуться з метою оптимізації витрат на будівництво та утримання електроенергетичної інфраструктури. При цьому вони матимуть можливість споживати та, за наявності генерації, одночасно відпускати електроенергію всередині своєї МСР.
Чому індустріальні парки?
Індустріальні парки об’єднують бізнес та громади, що отримують при цьому низку переваг. Бізнесу зручно одразу розміщувати свої виробництва на землі, придатній для розгортання певних видів промисловості та наукової діяльності, з облаштованою інфраструктурою, на визначених умовах.
Місцеві громади та міста зацікавлені у нових робочих місцях, наповненню місцевих бюджетів податками, розвитку інноваційних та наукових центрів, модернізації територій.
Основні засади створення та функціонування індустріальних парків визначені Законом України "Про індустріальні парки". Ініціювати їхнє створення можуть органи державної влади та місцевого самоврядування, а також інші власники чи орендарі земельних ділянок, які можуть бути використаними для індустріальних парків.
Йдеться про землі промислового призначення, що перебувають у комунальній або державній власності. Учасники індустріальних парків тут можуть розміщувати свої виробництва з переробки, в тому числі промислових та/або побутових відходів (крім захоронення відходів), науково-технічної діяльності, а також здійснювати діяльність у сфері інформації і телекомунікацій.
Отже, це можуть бути офісні центри та виробничі будівлі відповідних підприємств, інженерні споруди, наукові та інноваційні парки, заклади освіти, інші об’єкти, не заборонені законодавством.
Діє також порядок реєстрації індустріальних парків за поданням ініціаторів до Мінекономіки. На час воєнного стану в Україні реєстрацію призупинено і буде поновлено у місячний строк після його припинення чи скасування. З 2013 року до Реєстру індустріальних парків включено 52 парки. Варто очікувати, що після війни кількість таких об’єктів тільки зростатиме.
Підбиваючи підсумки, завдяки підприємствам та громадам, які вимушено знаходять альтернативні способи отримання електроенергії в умовах війни, додаються передумови для подальшої трансформації енергосистеми.
Створюються перспективи для розвитку мікромереж та малих систем розподілу з використанням відновлюваних джерел енергії та технологій зберігання енергії, з перевагами для споживачів, які здатні об’єднуватися для задоволення сукупних потреб в електроенергії. В цілому все це сприятиме відновленню бізнесів та громад, які постраждали внаслідок війни.
ТОВ "Керуюча компанія "Вітряні парки України" планує до травня 2025 року завершити проект спорудження вітропарку "Островський" потужністю 80 МВт на території Нижньоворітської громади на кордоні Львівської та Закарпатської областей, передає Енергореформа.
Створення Фонду гарантування ринкових ризиків, за кошти якого можна було б надати гарантії мінімальної ціни е/е виробникам з ВДЕ та захистити їх від змін ринкової ситуації, може розпочатися вже в лютому-навесні 2025 року, передає Енергореформа.
Elementum Energy, дочірня компанія VR Capital Group, яка працює в сфері відновлюваної енергетики, придбала проєкт на 200 МВт вітроенергетичних потужностей на заході України й планує підготувати його до будівництва в кінці 2025 року, передає Енергореформа.