Партнер АК "Соколовський і партнери", голова правового комітету Асоціації сонячної енергетики України Іван Балицький в колонці для Енергореформи розповів про основні зміни в роботі енергоринку із законом № 4777-IX.

Верховна Рада ухвалила закон № 4777-IX 10 лютого 2026 року, він набрав чинності 11 березня 2026 року. Законодавчий акт одночасно є інструментом для подолання кризи і стратегічним дороговказом.

Він вносить п`ять ключових змін для виробників з ВДЕ, промислових споживачів та інших учасників ринку.

Інформаційно:

Закон № 4777-IX вносить зміни до 15 законодавчих актів і зачіпає майже кожного учасника ринку: від власника домашньої сонячної станції до оператора системи передачі. Попри громіздку офіційну назву – "Про удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості" – його суть можна звести до наступного.

1. Аукціони ВДЕ – до 2034 року і з реальними грошима

Перша важлива зміна – горизонт аукціонної підтримки продовжено з 2029 до 2034 року. Для ринку це не косметичні зміни: цикл розробки великого ВДЕ-проекту в Україні сьогодні займає роки.

Якщо горизонт підтримки обрізаний 2029-м, жоден банк не профінансує проект, що стартує у 2026-му. Нова дата знімає це обмеження і відновлює передбачуваність для проектного фінансування.

Паралельно закон зобов'язує Кабінет Міністрів щороку до 1 грудня встановлювати річну квоту підтримки й публікувати індикативний прогноз на чотири роки вперед – так звана система "видимого коридору", вже перевірена в ЄС.

Один учасник або група з єдиним бенефіціаром і надалі не може отримати більше 50% річної квоти.

Другий важливий елемент першого зрушення – запровадження ескроу-рахунку як повноправної альтернативи банківській гарантії. Компанія перераховує гарантійний внесок (5 євро/кВт для участі в аукціоні, 10 євро/кВт для виконання договору) на заблокований рахунок умовного зберігання у банку без необхідності мати кредитний ліміт.

Умови ескроу прирівняні до умов банківської гарантії: гарантований покупець має ті самі права вимоги. В умовах, коли банківська система зазнала стресів від воєнних ризиків, а кредитні лінії багатьох енергетичних компаній скоротились, — це відкриті двері на аукціон для тих, хто вагався прийняти рішення.

2. СЕС із установкою зберігання енергії стає пріоритетом

Закон уперше виокремлює СЕС+УЗЕ (сонячну станцію з установкою зберігання енергії) в окрему аукціонну категорію з мінімальною квотою у 10% від річного обсягу підтримки. Це удвічі більше, ніж для "звичайних" СЕС або вітрових станцій (по 5%). 

Вимоги до накопичувача суворі: потужність – не менше 80% від потужності генерації СЕС, ємність – не менше 2 кВт·год на кожен кВт встановленої потужності генеруючих установок. Наприклад, для станції потужністю 100 МВт УЗЕ має становити не менше ніж 80 МВт потужності та 200 МВт·год. ємності.

Логіка норми – запустити "вечірній відпуск". Умовою аукціону є відмова від ринкової премії протягом двох годин поспіль у проміжку 10:00–16:00, коли сонячна генерація максимальна, а ціни на ринку "на добу наперед" падають через перевиробництво.

Система стимулює виробника зберігати сонячну енергію вдень і відпускати її ввечері, коли попит і ціна вищі. Максимальна ставка підтримки для цієї категорії – 12 євроцентів/кВт·год, що є конкурентним орієнтиром для проектів з УЗЕ.

3. Гнучке приєднання: підключення навіть при переповненій мережі

Інструмент, поширений у країнах ЄС понад десять років, нарешті з'явився в українському законодавстві. Якщо мережа не має вільної пропускної спроможності, замовник може запропонувати "гнучке приєднання". Це підключення з обмеженою дозволеною потужністю, що автоматично регулюється технічними засобами безпосередньо у точці приєднання.

Ключова норма: якщо замовник самостійно розробив проєктну документацію – оператор системи передачі або розподілу не має права відмовити у гнучкому приєднанні.

Для сотень проєктів, що роками стояли "в черзі" через відмови ОСП і ОСР з посиланням на відсутність потужностей, це реальний вихід. Якщо обмеження тимчасове – дата надання повної потужності визначається планом розвитку системи.

Методика оплати за гнучке приєднання має з'явитися у підзаконних актах НКРЕКП протягом двох місяців. Норма особливо актуальна для вітроенергетики в малонаселених районах із чудовим вітровим ресурсом, але хронічно слабкою мережею.

4. Об'єкти на окупованих територіях: нарешті — правила

З початку повномасштабного вторгнення об'єкти ВДЕ на тимчасово окупованих територіях перебували у правовому вакуумі. Частина виробників певний час продовжувала здійснювати відпуск електричної енергії в об'єднану енергосистему України. Інша не розуміла, які зобов'язання перед кредиторами і партнерами зберігаються, якщо об'єкт окупований.

Закон закриває цю прогалину системно. Протягом 30 днів після набрання чинності Закону № 4777-IX Міненерго зобов'язане створити Спеціальну Комісію (НКРЕКП, ОСП, ОСР з окупованих зон, СБУ).

Комісія за 45 днів затверджує перелік об'єктів і визначає точні дати припинення та відновлення відпуску. На основі цього переліку ОСП веде офіційний реєстр. З дати включення до реєстру комерційний облік фіксується на "нуль": жодних виплат за окупований період. Вже сплачені кошти підлягають поверненню. Юридична відповідальність за збитки виробникам прямо покладена на Росію як державу-окупанта – важлива фіксація для майбутніх репараційних претензій у міжнародних трибуналах. 

5. УЗЕ і тепло: менш помітні, але важливі деталі

Для всіх виробників електроенергії – як тих, що працюють за "зеленим" тарифом або ринковою премією, так і тих, що не мають права на підтримку – закон усуває головне тарифне гальмо для встановлення установок зберігання енергії (УЗЕ): "подвійну тарифікацію".

Відтепер плата за послуги передачі та розподілу розраховується не від суми валового відбору і відпуску, а від абсолютної різниці між місячним відбором УЗЕ з мережі та місячним відпуском до мережі. Якщо УЗЕ взяла з мережі 1000 МВт·год і повернула 900 – тариф нараховується на 100 МВт·год, а не на 1900.

Це принципово змінює економіку зберігання електричної енергії виробниками, яка усуває дискримінацію в цьому питанні в порівнянні з операторами установок зберігання.

Додатково спрощено й адміністративні вимоги: ліцензія для УЗЕ потрібна лише якщо її потужність перевищує 5 МВт на одному майданчику. Менші системи працюють без ліцензії.

Оператор УЗЕ також отримав право продавати електроенергію сусідньому споживачу в спільній точці приєднання – без ліцензії на постачання. Це відкриває модель "промислового мікрогріду", де підприємство з накопичувачем монетизує надлишок на місці.

Постачальники тепла з відновлюваних джерел – котельні на біомасі, когенерація, геотермалія – отримали "30-денне мовчазне схвалення": якщо регулятор не встановив тариф і не надав вмотивованої відмови протягом місяця, тариф вважається затвердженим у розмірі, поданому в заяві.

Для галузі, де затягування в тарифному регулюванні були хронічними, це – суттєва зміна балансу сил між бізнесом і бюрократією.

Підсумок

Закон № 4777-IX – не революція в одному пакеті, а набір певних змін, кожна з яких прибирає конкретний бар'єр.

У сукупності вони формують нове правило гри: держава підтримує не будь-яку "зелену" генерацію, а керовану та гнучку. Інвестори отримують довший горизонт і нижчий фінансовий поріг входу. Ринок – правову визначеність там, де її не було з лютого 2022 року. Підзаконні акти мають з'явитися протягом двох місяців. До того часу бізнесу варто перевірити свої проєкти, договори і майно на відповідність новим нормам.