Заместитель генерального директора Генерального директората по вопросам энергетики Европейской комиссии Клаус-Дитер Борхардт (Klaus-Dieter Borchardt) в экспресс-интервью Энергореформе рассказал, почему отказ от угля в Украине, по его мнению, должен стать основным вопросом и на какую помощь Европы в борьбе против изменений климата можно расчитывать (укр.). 

Чому тема припинення видобутку вугілля настільки актуальна в Європі?

Звичайно, це пов'язано з зобов'язанням, яке ЄС взяв на себе ще в рамках Паризької угоди, де ми чітко вказали, що будемо робити, щоб сприяти глобальній боротьбі зі зміною клімату. Це по-перше. Друга причина полягає у зміні менталітету людей. Ми чітко бачимо, що наступне покоління просить політиків діяти зараз. І це, звичайно, дає нам новий вимір у політичній потребі працювати на шляху до виконання наших юридичних зобов’язань.

Яку пораду ви б дали українській владі на національному та місцевому рівнях щодо можливих планів припинення видобутку вугілля?

Завжди важко давати поради. Дуже часто чую думки, ніби ми все знаємо краще. Але якщо ви попросите мене дати пораду, перше, що потрібно зробити, – це змінити ставлення щодо енергетичної ситуації в Україні. Це має бути своєрідним глобальним планом.

Не можна просто ізолювати вугілля від інших джерел. Побудувати відновлювану енергію, природний газ та відновлювані гази. Україна має величезний потенціал у виробництві біомаси, оминаючи, можливо, водень. Але це все має поєднатися в єдине ціле. Україна є частиною глобальної боротьби за клімат, і вона повинна зробити свій внесок. Саме тому відмова від вугілля повинна стати основним питанням.

На мою думку, першим кроком має бути розробка стратегії, яка, як я вже зазначав раніше, буде інтегрована в усі сфери протягом наступних 10-30 років. І важливо, аби центральний уряд, регіональний та місцевий працювали над цим питанням разом.

До того ж з самого початку розробки стратегії чи плану дій в цю дискусію повинні бути залучені всі відповідні голоси суспільства, у цей процес має бути залучена широка аудиторія громадських діячів, спілок та громадських організацій. Не робіть цього за зачиненими дверима і лише на політичному рівні. Ця ідея приречена з самого початку.

З точки зору відмови від видобутку вугілля, де закінчується патронаж Європейського Союзу та починається втручання у внутрішні справи України?

Так, це питання важливе. Давати поради завжди важко, а дивитися на це можна під різними кутами, але я б точно не говорив про патронаж, бо це не те, що ми хочемо робити. Україна попросила, і ми з радістю прийняли її бути частиною нашої платформи для трансформації вугільних регіонів. Ми вже робили презентації щодо цього питання в деяких регіонах, і зараз ми разом з Групою Світового банку та самим Світовим банком розробляємо нашу програму допомоги.

Але важливо, що ця допомога не замінює внутрішню дискусію та внутрішню розробку стратегії. Ми можемо лише допомагати. Якщо нас запитають, ми можемо дати поради щодо того, як налагодити деякі контакти з іншими регіонами, щоб полегшити управління українським планом відмови від викопного палива. І як я вже сказав, для нас важливо, щоб це залишалося допомогою, а не патронатом.

Які країни успішно впоралися з цим переходом в Європі?

Ну, звичайно, ті, хто вже закрив вугільні шахти. А це Великобританія та Франція. У останні роки у нас з'явилися кілька держав, які заявили, що вони вийдуть з цієї промисловості у 2023 або 2029 рр. Наприклад, Словаччина у 2023 році, Іспанія ж, я гадаю, 2029 рік. До того ж Чехія також запускає цей процес. Греція вказала, що до 2028 року вона теж має намір завершити видобуток вугілля, і Німеччина планує відмову не пізніше 2038 року. Для мене не так важливо бачити дату, важливіше і надійніше, коли я можу переглянути стратегію та план дій, які лежать в основі стратегії, а не зважати на те, що строк виконання на 1 або 2 роки раніше.

До того ж стратегія полягає не лише в тому, аби якнайшвидше зупинити попит і зачинити вугільні електростанції. Для мене це пов'язане також з тим, що натомість вкладається у регіон, тому що ми не можемо дозволити собі залишити ці регіони позаду або знищувати життя населення. Отже, соціальний вимір є таким же важливим, як економічні та кліматичні виміри у зменшенні CO2.

З якими труднощами зіткнулися країни під час трансформації? Як вони вирішили ці труднощі?

Найбільша складність полягає у тому, як я вже сказав, у двоплановості питання. Припиняючи видобуток вугілля, ви припиняєте щось інше. Важко змінити економічну базу регіону таким чином, щоб не погіршити становище його мешканців.

А це означає, що ви повинні мати чіткі уявлення про те, який новий бізнес можна залучити до регіону. Це ви повинні знати заздалегідь, аби перекваліфікувати робітників, щоб вони могли отримати ще більш кваліфіковану роботу в майбутньому. Це по-перше. Тепер що стосується планування. Ви повинні визначити майбутній вектор розвитку регіону. Закрити щось легко, але дуже важко мати правильний фокус. Регіон, який завжди в основному залежав від виробництва енергії, повинен залишатися у виробництві енергії, але з джерел, які не містять CO2.

Які найважливіші речі Україна має засвідчити в цьому плані?

Ну, я думаю, що найважливіше – це змогти відмовитися від вугілля, але в той же час не зруйнувати життя регіону та його мешканців. Це дуже важливо. А також важливо скласти комплексний план, де буде зазначено, як саме припинити видобуток та використання вугілля, а також як забезпечити нові економічні можливості.

Якщо говорити про ці труднощі, як ЄС може допомогти Україні?

Ну, насамперед, я думаю, це те, що ми намагаємось робити разом зі Світовим банком: дублювання того, що було зроблено у межах Європейського Союзу. А також ідея платформи для вугільних регіонів не лише для України, а й для Західних Балкан. Ми плануємо зв’язати ці дві платформи, щоб в майбутньому інші країни могли вивчати цей досвід та брати з нього кращі практики.

Сьогодні ми намагаємося залучити приватні інвестиції, що дуже важливо, адже Україна може не мати змоги фінансувати всі ці зміни з національного бюджету. Тож мати приватних інвесторів дуже важливо.

Також я думаю, що, зрештою, фінансова допомога можлива від Європейського Союзу для України, і частина її може бути видана саме для фінансування відмови від вугілля. Я думаю, це було б добре, бо це ще одна частина співпраці між Європейським Союзом, а особливо Європейською Комісією та Україною. Ми дуже тісно співпрацюємо в газовому секторі, в електроенергетиці, то чому б не працювати ще й у вугіллі.

Автор - Валентин Пугачов, PR-директор ОО Экодия