Інтерв’ю старшого віце-президента APX Projects EMEA в компанії Westinghouse Джоела Ікера (Joel Eacker) проєкту агентства "Інтерфакс-Україна" з енергетики "Енергореформа".

Текст – Ніна Яворська

- Яке місце Westinghouse відводить саме Україні в розбудові свого ядерного парку в Європі? Іншими словами, яку ставку робить на Україну, попри всі загрози, які зараз є?

- Україна має відігравати значну роль і в ядерному парку Westinghouse, і загалом в Європі та світі. "Енергоатом" та український уряд підписували з компанією меморандум про взаєморозуміння, який передбачає будівництво 9 потенційних енергоблоків типу АР1000. Це є доволі суттєвим комітментом.

- Впровадження АР1000 в Україні, на вашу думку, може бути не тільки енергетичним, а й геополітичним проєктом?

- Мені здається, що це питання краще поставити українському та американському урядам, які можуть прокоментувати стратегічну цінність проєктів АР1000.

З нашого боку ми прагнемо й далі активно співпрацюваи з Україною, допомагати їй покращувати свою енергонезалежність. Ми також розуміємо, що проєкти АР100 принесуть Україні нові високоякісні робочі місця, а також потенціал довгострокового економічного розвитку.

- Розкажіть, будь ласка, якими ви бачите сценарії розбудови АР1000 в Україні? Напевне, це вже буде після закінчення війни. Які етапи, кількість блоків на певних етапах, час впровадження?

- Ми маємо дуже хороший початок – на 100% завершений дизайн реактора як пакетного проєкта.

Тобто, це повний пакет документів, за яким можна збудувати реактор. Він повністю затверджений в чотирьох країнах, містить в собі понад 90 тисяч схем і малюнків, а також іншої інформації, необхідної для будівництва реактора.

І ми також вже пропрацювали приблизно половину так званих lessons learned, тобто висновків, які ми зробили з проєктів в США та в Китаї. Це дозволить будувати більш ефективно та швидше.

Зараз ми будемо спілкуватися з "Енергоатомом", аби зрозуміти, що залишилося допрацювати по ланцюгу поставок всередині цієї компанії та всередині України і як найкраще це може інтегруватися з глобальним ланцюгом поставок Westinghouse.

І ми почали б з блоку №5 Хмельницької АЕС, для якої ми вже допомогли "Енергоатому" підготувати feasibility study.

- Тобто ХАЕС-5,6 будуть першими реакторами, побудованими компанією в Україні?

- Так, такий був вибір "Енергоатома" та українського уряду.

- Півроку тому президент бізнес-підрозділу "Енергетичні системи" Ден Ліпман в інтерв’ю нашому ресурсу зазначав, що Westinghouse навряд чи може розглядати добудову ХАЕС-3,4, де планувалося встановити ВВЕР-1000, але Болгарія відмовила продавати їх Україні. Можливо, щось змінилося за ці півроку в позиції компанії?

- Ні, нічого не змінилося щодо наших перспектив. Ми фокусуємося на ХАЕС-5, 6.

- А щоб ви порадили нам робити з ХАЕС-3-4? Яке ваше бачення виходу з цієї ситуації, якщо б рішення довелося приймати вам?

- Це важке питання. Я не маю достатньо знань щодо технології, щоб щось конкретне порекомендувати, але зрештою, Україна в минулому змогла завершити блок №2 ХАЕС самостійно (ХАЕС-2 став першим проєктом незалежної України, побудованим за розробленим нею ТЕО – ЕР). Тому й цього разу, напевне, шанси є. Знову ж таки все ще є болгарське обладнання, але виглядає так, що воно не буде надане Україні. У будь-якому випадку потенційні варіанти можна віднайти, але надати експертну думку я не можу.

- Війна в Україні – не тільки наша проблема. Росія створює загрози для інших європейських країн, де ви ставите реактори. Можливо, вам довелося переглядати систему їхнього захисту, враховуючи військові ризики?

- Ми працюємо з урядами усіх країн, де реалізуємо проєкти. Все, що стосується питань безпеки всередині самих держав краще адресувати їхнім урядам.

Якщо говорити про реактор АР1000 – він сам по собі збудований таким чином, що може вистояти, в тому числі, при доволі потужних ракетних атаках чи падінні літака. Тому ми працюємо з урядами більше над питаннями фізичного захисту та кібербезпеки. Наприклад, в Україні.

Але – так, нам доводиться працювати, зокрема, з польським урядом, аби запроваджувати додаткові заходи безпеки, зокрема, захисту енергетичної інфраструктури, оскільки ми бачили підвищену активність дронів і таке інше.

- Чи не довелося Westinghouse змінювати плани в Європі та переглядати кількість об'єктів через війну в Україні?

- Я не можу сказати, наскільки російська позиція вплинула на це, але наразі в Європі є значний інтерес як у сфері енергонезалежності, так і декарбонізації.

- Розкажіть, будь ласка, про те, як взагалі йдуть проєкти Westinghouse в Польщі та Болгарії? На якій стадії ці проєкти зараз, коли вони будуть відкриті, які особливості їхньої реалізації?

- Так, звичайно, розповім. Польський проєкт в Любятово-Копаліно нещодавно пройшов таку важливу точку, milestone – він подав заявку до польського ядерного регулятора на отримання ліцензії на будівництво.

Отже, ми плануємо восени підписати з Польщею контракт з будівницва реактора, за яким тоді ж будуть зроблені замовлення на перше обладнання.

Ми вже розчистили будівельний майданчик під цей проєкт, і також очікуємо розпочати будівництво за першим контрактом вже цієї осені.

Варто також зауважити, що польський проєкт – це такий перший суттєвий проєкт в Європі, лідируючий проєкт, і відповідно на ньому відпрацьовуються вже згадані lessons learned з американських та китайських проєктів.

Окрім того, такі нюанси, як переведення стандартів на метричні одиниці, заміна розмірів та форм сталевих конструкцій на європейські стандарти і багато іншого – це та робота, яку Westinghouse здійснює наразі з польською стороною.

Болгарський проєкт – енергоблок на АЕС Козлодуй – також перебуває на етапі контрактування, й у травні планується подати до місцевого регулятора на затвердження конкретний дизайн під нього.

Всього зараз йдеться про три реактори для Польщі та два для Болгарії.

- До речі, скільки вже тривають проєкти Westinghouse в Європі відтоді, як компанія прийняла рішення зайти на континент?

- Перша наша законтрактована діяльність почалася в Європі у 2022 році. Але ми були зацікавлені у співпраці з європейськими країнами набагато раніше. Перші перемовини з Польщею та Болгарією велися ще з 2010 року. І я був керівником проєкту в Польщі в 2010 році.

- Сподіваюся, в Україні ці проєкти можуть бути реалізовані швидше, оскільки ви вже матимете європейський досвід.

- У 2028 році у нас будуть вже готові документи, адаптовані під європейський ринок.

- Які характеристики АР1000 є перевагою для України, враховуючи військові ризики? Навіть коли війна закінчиться, все одно, наскільки я розумію, на них треба буде зважати.

- Ось якраз однією з переваг пасивної системи захисту АР1000 є те, що зникнення зовнішнього живлення при атаках на інфраструктуру, яка його забезпечує, достатньо довгий період часу має мінімальний вплив на його роботу.

Окрім того, ця система дозволяє обмежуватися мінімальними потребами в діях персоналу в такій ситуації, аби забезпечити його подальшу діяльність. Я маю на увазу можливість роботи без зовнішнього живлення – як основного, так і альтернативного – протягом 72 годин.

Ми використовуємо воду і повітря, щоб забрати надлишкову температуру з реактора. Додаткового живлення на це не потрібно. А вже після 72 годин оператори можуть використовувати переносні дизель-генератори, щоб закачувати воду назад у захисті системи і надалі продовжувати роботу.

- Тобто я правильно зрозуміла, що реально 72 години реактор може жити без зовнішнього живлення і без генераторів? Не так, як у випадку з ЗАЕС, яка одразу після вимкнення зовнішнього живлення переходить на генератори?

- Реактор припиняє виробляти е/е, але переходить в режим самозахисту, і так –  це може тривати 72 години без дизель-генераторів.

Додам також, що реактор є доволі гнучким щодо видачі потужності залежно від потреб мережі. Це доволі широка вилка – від 15 до 100% потужності.

- А як ваші реактори будуть вживатися в нашій енергосистемі, в тому числі з реакторами ВВЕР? Можливо, потрібна певна перебудова чи модернізація енергомережі? 

- Це швидше режим plug-and-play, тобто реактори зможуть працювати в межах потреби, в межах дизайну існуючої енергомережі України.

В тому числі, завдяки цій можливості контролювати потужність видачі, про яку ми говорили. За її рахунок "Енергоатом" зможе коригувати роботу реакторів АР1000 так, щоб вони працювали в межах поточних потреб енергомережі.

І якихось додаткових технологічних вимог до мережі немає. Тобто має бути забезпечена відповідна її потужність і певна додаткова інфраструктура в точках підключення. Але, в принципі, це доволі стандартні речі.

- Компанія заявляє, що АP1000 має спрощений дизайн із меншою кількістю компонентів і модульним будівництвом. Наскільки це скорочує будівництво цього реактора? І власне, яке має значення для України?

- Якраз цей європейський дизайн-проєкт, який буде використовуватись і для України, включатиме в себе lessons learned з США та Китаю. І ці висновки стосуються саме питань, пов'язаних з більш ефективним виробництвом і замовленням компонентів для реактора.

Це включає в себе оптимізацію 15 компонентів, а також спрощення процесу будівництва для 50.

- Як ви вважаєте, що ми можемо виробляти в Україні, наскільки великою може бути локалізація в обладнанні для проєктів АР1000?

- Україна – це сильна країна ядерної енергетики та машинобудування. Тому доволі велика частина компонентів могла б вироблятися тут. І що дуже важливо – велика частина робочих місць, які будуть потрібні для будівництва та експлуатації реакторів, також можуть бути зайняті саме українцями.

Думаю, реалістично було б поставити за мету 50% або більше відсотків послуг та обладнання, необхідних для будівництва, походженням з України.

- Дозвольте ще питання по Запорізькій АЕС. Ваша компанія потенційно може брати участь у відбудові станції після її деокупації?

- Рішення щодо відбудови Запорізької атомної станції після деокупації мають прийматися українським урядом та "Енергоатомом", але Westinghouse готовий співпрацювати з ними і пропонувати свої послуги.

Наша компанія прагне й надалі активно спідпрацювати з Україною, в тому числі щодо відновлення енергетичної інфраструктури країни після завершення війни.