Голова Асоціації експертів зі сталого розвитку, директорка консалтингової компанії у сфері сталості AVgroup Аліна Соколенко.

2021 рік є дуже своєрідним, що характеризується двома протилежними тенденціями. З одного боку, спостерігається надзвичайний імпульс для вирішення проблеми зміни клімату вперше за історію людства. 

Понад 2000 урядів і світових компаній заявили про ціль – вуглецеву нейтральність. Особливо це підкреслює цьогорічний кліматичний саміт (СОР 26), що об’єднав понад 25 тисяч учасників з різних куточків світу та різних сфер діяльності починаючи від глав країн і завершуючи зірками кіноіндустрії.

В Україні ще пару років тому питання сталого розвитку розглядалися як тренд, і певною мірою як частина репутаційної складової бізнесу.

Сьогодні ж це важливий та швидкозростаючий елемент основної фінансової стратегії та прийняття інвестиційних рішень для розвитку компаній. Пандемія COVID-19 тільки посилила цю тенденцію, адже стала поштовхом для зміни світової системи цінностей, проте спонукала і протилежну тенденцію – збільшення глобальних викидів спричинене відновленням виробництв – друге за величиною збільшення в історії. 

Приблизно 40% світових викидів припадає на виробництво електроенергії. Країни з розвиненою економікою, наприклад, країни G7, ось-ось оголосять про виробництво електроенергії з нульовими викидами до 2030 року, але зовсім інша історія з країнами з перехідною економікою.

За даними Міжнародного енергетичного агентства лише Китай, Індія та Індонезія виробляють 60-70% від загального виробництва електроенергії за рахунок вугілля, і вони становлять понад 40% населення планети.

Питання декарбонізації насамперед стоять перед країнами, що розвиваються. Ці країни найчастіше є великими виробничими базами, що виробляють товари, якими потім торгують по всьому світу. На даний момент ціна їхніх викидів вуглецю не входить у вартість цих товарів.

Тому між риторикою і тим, що відбувається в реальному житті, є певний розрив.

Українська промисловість стоїть перед вибором.

Перше – йти за розвиненими країнами в досягненні карбонової нейтральності, а це величезні інвестиції в модернізацію з довгим періодом окупності. 

При цьому не кожне підприємство зможе пережити важкий перехідний період без зовнішньої підтримки, особливо підтримки держави, де механізмів такої підтримки на сьогоднішній день немає. 

Друге – продовжувати рухатися традиційним шляхом, не втрачаючи своєї економічної вигоди. Проте цей шлях може бути недовгим, враховуючи світовий перехід до зеленої економіки, що веде за собою чітке встановлення норм згідно зі світовою кліматичною політикою.

"Зелений план" матиме особливе значення на експортно-орієнтовані галузі економіки. Наразі розроблена величезна кількість документів щодо скорочення викидів вуглецю, та найбільшої уваги варта програма "Fit for 55". Це набір пропозицій щодо перегляду та оновлення законодавства ЄС та впровадження проектів щодо забезпечення відповідності політики ЄС кліматичним цілям, узгодженим Радою Європи та Європейським парламентом. Основна ціль програми ЄС – скоротити викиди щонайменше на 55% до 2030 року.

Реакції на такі глобальні плани доволі неоднозначні, адже особливого удару зазнають експортери, бо при впровадженні податку на вуглець вартість продукції зростатиме. Проте зміни можуть торкнутися й інших сфер. Попит на вуглець набирає обертів. Ф'ючерси ЄС на вуглець зросли з 20 євро за тонну з минулого року до рекордних 73,18 євро за тонну за даними Bloomberg на 24 листопада 2021р (!). Саме зміни на вуглецевому ринку стимулюватимуть якомога пришвидшити темпи скорочення викидів та змусять компанії контролювати і скорочувати свій вуглецевий слід. 

Вперше за світову історію, ЄС планує ввести імпортний збір за сталь, цемент та алюміній, що були вироблені в країнах з нижчими стандартами охорони навколишнього середовища. Імпортери зобов’язані будуть купувати спеціальний сертифікат, ціна якого прив’язана до Системи торгівлі викидами. 

Таким чином, модернізація та перехід на новітні екологічні технології є безпрецедентною умовою конкурентоспроможності на міжнародному ринку.

Спірним та відкритим залишається енергетична політика. Зокрема, у Кліматичному пакті Глазго, що був затверджений протягом СОР 26, зазначено, що використання вугілля має бути обмежено, як і субсидії на викопне паливо. Проте формулювання слабше, ніж початкові пропозиції, а остаточний текст закликає лише до "поетапного скорочення", а не до "поступового припинення". Це ж стосується і метану.

Більше 100 країн погодилися скоротити метан, що є важливим сигналом боротьби з викидами, які є набагато потужнішими, ніж CO2.

Цікаво, що в цей самий час Європейська комісія розглядала питання внесення газу до екологічної таксономії ЄС.

У разі такого рішення газ буде визнано зеленою енергією в таксономії, і він відповідатиме вимогам зеленого фінансування.

Газ – це викопне паливо, що викидає в атмосферу вуглець і метан через його спалювання, при цьому викиди протягом життєвого циклу є небезпечними та значно гіршими для клімату, ніж вугілля в короткостроковій перспективі. Навіть за умови, що він потрібний на проміжок часу – наприклад, для виробничих цілей, або, якщо він відіграє короткострокову роль у декарбонізації економіки, це не виправдовує отримання статусу зеленого або зеленого фінансування.

Безперечно, повноцінний перехід до зеленої економіки буде непростим. ЄС покладається на європейську промисловість, яка може стати каталізатором переходу до кліматичної нейтральності та цифрового лідерства. Створюються нові союзи між країнами, такі як США та Китай у досягненні кліматичних викликів.

Водночас Україна не стоїть осторонь та також декларує перехід до карбонової нейтральності. Так, затверджено новий Національний визначений внесок до Паризької угоди, де основне зобов’язання скоротити викиди парникових газів на 65 % до 2030 року від рівня 1990 року та досягти кліматичної нейтральності не пізніше 2060 року.

Хоч механізми досягнення цих планів досі розробляються, бізнес рухається вперед.

Уже сьогодні українські великі компанії вибрали свій курс розвитку та задекларували досягнення кліматичної нейтральності до 2030, 2040 і 2050 років.