Ексклюзивне інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна" голови правління АТ "Укрнафта" Богдана Кукури (публікується в Енергореформі як проєкті агентства з енергетики)

Текст: Дмитро Кошовий, Ніна Яворська

– Під час лютнево-червневої кризи на Близькому Сході та пов'язаних з нею проблем з Ормузькою протокою "Укрнафта" відіграла роль стримувача цін на пальне на вітчизняному ринку. Зараз, коли криза зайшла на чергове коло, як оцінюєте рішення тримати ціни нижче?

– За часи повномасштабної війни українці звикли до постійних нових викликів та необхідності пошуку оптимальних виходів. 

Рішення, ухвалені "Укрнафтою", грунтуючись на рекомендаціях уряду, щодо встановлення розумної маржі на нафтопродукти позитивно вплинули на ситуацію з пальним в Україні. 

Люди отримували ресурс за справедливою ціною. І, що особливо важливо, "Укрнафта" забезпечила наявність якісного пального в прифронтових регіонах – де це критично необхідно для людей, які там живуть і працюють. Так нам вдалося розширити клієнтську базу і збільшити впізнаваність мережі. 

– А ви підраховували в цифрах, у скільки компанії обійшлося стримування цін?

– Фінансові результати нашої роботи в цей період побачимо за підсумками року, коли буде чіткий зріз по фінансовій звітності.

Оперативний підрахунок тут, на жаль, нічого не покаже, бо в ньому багато змінних: фактично кожну партію пального купували за окремою ціною, прив'язаною до міжнародних котирувань. А вони постійно змінювалися, реагуючи на ситуацію в Перській затоці.

До того ж половина нашої реалізації – це гуртові продажі за формульними контрактами, не прив'язаними до стели АЗК. 

Ми зберегли фінансову стійкість, при цьому компанія генерувала прибуток. Також "Укрнафта" повністю виконала свої зобов'язання як перед населенням, так і перед Міністерством оборони України. 

– Нас може чекати не одна хвиля подорожчання пального. Якою надалі буде політика "Укрнафти" на ринку – ви знову будете тримати нижню межу?

– Безумовно, як державна компанія, що несе відповідальність перед людьми та країною, ми не можемо тримати високі цінові показники в подібних ситуаціях. 

Водночас про жодні збиткові операції не може бути й мови. Наша статутна ціль – генерувати прибуток для акціонера в особі держави. Ми можемо це робити за рахунок обсягу проливів, нехай навіть за нижчої маржинальності.

Тому, глобально, ми вивчаємо ринок, вивчаємо конкурентів і шукаємо на ринку пальне за конкурентними цінами, щоб зберігати високі обсяги продажів. Шукаємо, так би мовити, золоту середину.

– Компанія заявляла, що цього року хоче збільшити продажі пального приблизно на 20%. Тоді, мабуть, не думали, що станеться така криза на Близькому Сході. Але як наразі виконується цей план, яка ваша динаміка на ринку?

– Наразі, за даними незалежних аналітиків ринку, мережа UKRNAFTA займає перші позиції за реалізацією пального. Звичайно, щомісяця ця ситуація може змінюватися – може бути перша чи друга позиція.

Але якщо раніше ми були, мабуть, на четвертій, то тепер балансуємо в межах перших двох. І намагаємося цю нішу утримувати за рахунок ефективної роботи.

– У вас є амбіції зайняти і впевнено утримувати першу позицію?

– Ми не можемо не бути амбітною компанією, тим більше на такому конкурентному ринку. Бо якщо не ставиш перед собою амбітні плани, ти не виживеш. Та головне – це чітке планування. Саме воно допомагає досягати поставленої мети. 

– Як ви наразі оцінюєте інтеграцію в мережу заправок Shell, Glusco, U.GO?

– Інтеграцію цих активів можна вважати завершеною. Вони повноцінно працюють у складі мережі UKRNAFTA, інтегровані в єдині операційні, комерційні та логістичні процеси компанії.

Сьогодні наш фокус – не на подальшому розширенні мережі, а на забезпеченні її стабільної роботи, захисті об'єктів і безперебійному постачанні пального.

По Shell ситуація позитивна. Скажу відверто, результати навіть перевищили наші очікування: розроблено проєкт інтеграції Shell в мережу наших АЗК, зараз обсяги продажу пального там кращі, ніж ми для себе вбачали.

– Що вам відомо про плани приватизації польською PKN Orlen частки в "Укрнафті"?

– "Укрнафта" зацікавлена в залученні інвесторів та потенційних партнерів. 

По-перше, у нас найбільша в Україні мережа АЗК. Ми провели масштабну модернізацію значної кількості цих комплексів. Однак є ще частина, що потребує оновлення. 

Ми бачимо ефективність цих процесів – щойно відкриваються сучасні АЗК з магазинами, щойно мережа стає впізнавана, починає надавати комплексні послуги, клієнти починають обирати саме ці заправки. "Укрнафта" вже довела, що може зробити АЗК не гіршої якості, ніж інші учасники ринку.

Друге – видобуток, Upstream. У нас 93 спецдозволи. Ми концентруємо максимальну активність на розбурюванні і збільшенні видобутку в них приблизно на 40%. Решта ліцензій потребує значних інвестицій у пошук, розвідку, розробку. На це потрібен інвестор.

Якщо Orlen нами зацікавився, отже, ми прозора компанія, яка може приваблювати зовнішнього партнера такого рівня. Проте коло потенційних інвесторів, які можуть бути зацікавлені в інвестиціях в "Укрнафту", ширше, ніж Orlen.

Конкретна форма майбутньої взаємодії – це питання подальшого опрацювання. Ми відкриті до співпраці.

– Наскільки я розумію, альтернатива у вигляді мобільних заправних комплексів наразі не розглядається як пріоритет, але прораховувати і мати її треба?

– Треба усвідомлювати всі нюанси мобільних заправних комплексів. По-перше, зростає ризик появи тіньового сегменту, який буде неконтрольовано з'являтися в різних локаціях. І це ризик насамперед для споживача, оскільки у випадку тіні якість пального буде під великим питанням. 

По-друге, для роботи мобільних АЗК потрібні зміни до законодавства. Наразі можна використовувати мобільний заправний комплекс лише в межах діючого АЗК і чинної ліцензії, наприклад, в разі його знищення.

Але тут треба враховувати безпекову ситуацію, адже йдеться про автоцистерну з пальним та скупчення людей. 

Втім загалом, з урахуванням всіх нюансів та ризиків, до застосування мобільних АЗК точно треба бути готовими. 

У нас, наприклад, є декілька бензовозів невеликої кубатури – до трьох кубів, які можна використовувати як мобільні пересувні комплекси. Плануємо придбати ще декілька одиниць. Треба мати їх під рукою, аби за необхідності оперативно відреагувати на ситуацію. 

– Який ризик дефіциту пального в умовах систематичних руйнувань АЗК? Якою є роль "Укрнафти" в його уникненні?

– Пошкодження окремих АЗК саме по собі не означає дефіциту пального. Український ринок після 2022 року суттєво змінився: диверсифіковано джерела постачання, перебудовано логістику та інтегровано нові маршрути імпорту.

Сьогодні головний виклик – не наявність ресурсу, а здатність швидко доставити його до конкретного регіону та забезпечити безперервний відпуск навіть після атак на інфраструктуру.

Саме тому ми розвиваємо логістику, збільшуємо парк паливовозів, формуємо резерв технічних рішень для оперативного відновлення роботи пошкоджених АЗК. 

– На прикладі вашої мережі – якими є перші результати запровадження з 1 липня цього року норми про 7-10% біоетанолу в бензинах?

– Давайте поділимо це питання на дві частини. Перша – постачання. Український ринок залежить від імпорту бензину А-95.

Відповідно, потрібен певний час, щоб виробники забезпечили із запасом необхідні обсяги. За них сьогодні доводиться конкурувати, зокрема з росіянами, котрі активно намагаються скуповувати пальне на міжнародних ринках.

Це створює певне напруження з доступністю. Водночас UKRNAFTA працює стабільно і робить усе, щоб забезпечувати клієнтів.

Друга частина – реакція споживачів. З боку клієнтів наразі якихось особливих змін ми не помітили, працюємо стабільно, як і раніше. Ясно, що перехідний період ще триває, але тут ризиків ми поки не бачимо.

– Яка ймовірність, що під час війни можна буде міксувати біоетанол з бензином в Україні? Адже від самого початку сенс про додавання біоетанолу полягав у тому, щоб зменшити імпорт нафтопродуктів та стимулювати українських аграріїв.

– Якщо українські виробники пального забезпечать процес його змішування з біоетанолом в межах країни, це буде нормальна історія. Але всі розуміють: зараз нафтопереробні потужності знищено. Ми імпортуємо вже підготовлене пальне.

– Ми знаємо, що удари рф спрямовані й на видобуток. Як вдається зберігати його обсяги або навіть збільшувати, як це було минулого року?

– Це справді дуже складно. На відміну від АЗК, яких почали більше атакувати з травня цього року, виробництво вже чотири роки потерпає від обстрілів. Хоча маю зазначити, що частота й кількість обстрілів виробничих об'єктів теж зросла. На жаль, зросла і влучність ворога. 

За перше півріччя 2026 року обсяги втрат нафти суттєво більше, ніж за аналогічний період попереднього року. 

Друга проблема видобутку нафти – нестабільне забезпечення електроенергією. На жаль, ворог постійно атакує енергетичні об'єкти. І це впливає на наші східні видобувні потужності. 

У загальному балансі по нафті ми зараз трохи нижче планових показників, але робимо все, щоб забезпечити обсяги. І я вдячний нашим колегам, які максимально швидко відновлюють видобуток в цих реаліях.

По видобутку газу рухаємося вище планової цифри. Тут, на відміну від нафти, не така залежність від електроенергії. Хоча, звичайно, частка знищеного обладнання постійно збільшується.

– Але ж ви, напевне, працюєте над тим, щоб його поповнювати?

– Так, безумовно. Ми купуємо обладнання за свої кошти, а також шукаємо донорську допомогу, в тому числі  через міжнародні компанії.

Проблематика наявного пострадянського обладнання – у великих габаритах. Захистити його ефективно або дуже складно, або дуже дорого. Тому нам потрібне нове обладнання, але із захистом другого рівня (тобто від прямого влучання дронів).

Те, що ми можемо робити власними силами – будівництво захищених підземних резервуарів, насосних станцій, операторних для персоналу, захист наявного наземного обладнання, – робимо повною мірою. 

– Наскільки допомагає Фонд енергетичної підтримки, який адмініструється Секретаріатом Енергетичного Співтовариства?

– Компанії Групи "Нафтогаз" через цей Фонд отримали досить значну кількість обладнання, що надійшло від урядів Норвегії, Швеції, Польщі та інших країн. Як на мене, це безпрецедентна допомога. 

"Укрнафта" отримала понад 50 позицій дизель-генераторів, наданих в межах благодійної допомоги. І це не рядові генератори, а установки мегаватного класу. Якби не ця допомога, то минулої зими було б набагато важче.

– Можете уточнити втрати від пошкодження видобутку?

– Стосовно видобутку втрати за півроку по нафті становлять 150 тис. тонн. До цієї цифри входять як фізичні втрати, тобто те, що згоріло від обстрілів, так і невидобутий обсяг через зупинку роботи.

– В умовах війни та постійних атак яким зараз є ваші інвестиційні пріоритети – видобуток, розвиток мережі АЗС та ритейлу?

– Завдання будь-якого керівника – робити пріоритет на тому, що дійсно працює і дає свою ефективність. Особливо це критично під час війни. Ми розвиваємо два сегменти – це видобуток та реалізація. 

Почну з комерційного напряму.

Ми призупинили програму розвитку мережі UKRNAFTA на сході країни, тому що постійні обстріли зведуть всі зусилля з модернізації нанівець. Там рухаємося по захисту об'єктів. При цьому максимально працюємо в напрямі продовження модернізації на заході.

Спрямовуємо на це частину коштів, які генерує комерція. В цілому ми стараємося зберігати пропорційність використання дохідної частини від обох сегментів – видобутку й комерційного напряму.

– Минулого року вам вдалося встановити рекорд буріння свердловин – 25. А яка ситуація цього року, коли удари настільки збільшилися?

– Як я вже казав раніше, ми змістили нашу пріоритезацію на захист споруд та убезпечення обладнання шляхом підземного будівництва. Тому цього року ми додатково виділяємо на захист інфраструктури більше як 2,5 млрд грн. Це величезна інвестиція.

Відповідно плановий показник цього року становить 15 свердловин, закінчених бурінням. При цьому є ймовірність, що пробуримо більше завдяки збалансованій програмі буріння. 

Зокрема, ефективно показала себе взаємодія "Укрнафти" з "Укргазвидобуванням" (УГВ). Разом з компанією з Групи "Нафтогаз" ми вже пробурили три високодебітні свердловини глибиною від 4,5 до 5,6 км кожна. Цей проєкт підтвердив ефективність об'єднання компетенцій державних компаній, тому плануємо розвивати таку співпрацю й надалі.

Загалом від початку року вже пробурено 11 свердловин – включно зі спільними з УГВ. Але для нас важливий не стільки кількісний показник, скільки, насамперед, економічна ефективність, дебіт і внесок у збільшення видобутку.

– На які технології ви робите ставку? Нам розповідали, що ви дуже полюбляєте напрям видобутку й шукаєте якісь нові інструменти та механізми. Як зараз "Укрнафта" перебудовує свою роботу в плані видобутку?

– Від часу переходу під управління держави "Укрнафта" змогла досягти гарних результатів, попри війну. Ми вивчаємо найкращі практики лідерів галузі й використовуємо їх у своїй роботі. 

"Укрнафта" вже впровадила понад сотню стандартів American Petroleum Institute (API), закуповує обладнання світових виробників, виготовлене за стандартами API, – Німеччина, США, Саудівська Аравія. 

Це, наприклад, електровідцентрові насоси, які працюють у нафтових свердловинах.

Ще два роки тому міжремонтний період роботи подібного обладнання становив у нас 200 днів, і це не дуже ефективно за світовими стандартами. Зараз середній час по компанії – приблизно 500-600 днів, а для іноземних зразків – понад 700 днів. 

Тобто обладнання може рік-два працювати без ремонту та заміни. Враховуючи, що до переходу під управління держави тут використовувалося старе російське чи радянське обладнання, ми поміняли "Жигулі" на "Мерседес", і все почало працювати набагато краще.

– Але ж воно і дорожче?

– Безумовно. Але це окупно. Ми рахували для себе цільові показники на 400 днів, а зараз перевищили їх майже вдвічі. А якщо взяти попередній показник міжремонтного періоду у 200 днів, то більше,ніж утричі. І це компенсує всі додаткові витрати на придбання сучасного обладнання. 

Хоч би як важко не було, ми дуже прискіпливо ставимося до стандартів та технічних завдань і не погіршуємо їх. Як кажуть, скупий платить двічі.

До речі, по автоматизації теж рухаємося зі світовими компаніями. Наприклад, з Weatherford впроваджуємо системи дозування рідких реагентів: на гирлі свердловини, у полі, стоять більше 100 дозуючих установок, вони програмовані, частково заживлені від сонячних батарей. 

Крім того, запроваджуємо дистанційне керування режимом роботи станків-гойдалок: повністю автоматизуємо їхню роботу, щоб персонал з віддаленої локації міг їх контролювати й регулювати в режимі онлайн. 

Це я до того, що ми не плануємо відходити від кращих стандартів та практик. І я радий, що всі працівники розуміють значимість цих технологій і звикають працювати саме з якісним обладнанням. 

– "Укрнафта" стала першою в Україні, хто застосував бездротову 3D-сейсморозвідку. Які перші практичні результати цих досліджень і де саме на основі отриманих 3D-даних буритимуть нові свердловини?

– За 2024-2025 рр. ми виконали 3D-сейсмічні дослідження на площі понад 1210 кв. км, що в сумі з попередніми дослідженнями охопило дев'ять родовищ і дві перспективні площі. Це приблизно 10% усіх наших спеціальних дозволів. І це дуже затребувана історія для компанії, щоб зрозуміти, що там глибоко під землею, які пласти, на яких глибинах. Без сейсміки дуже важко рухатися далі з бурінням. 

Тому завдання – робити далі. Через безпекову ситуацію ми не розкриваємо конкретні райони проведення робіт і місця розташування нових свердловин. Але можу сказати: 3D-сейсморозвідка вже стала одним із ключових інструментів ухвалення інвестиційних рішень у розвідці та розробці наших родовищ.

– Для цих робіт ви залучаєте підрядників чи вже навчилися робити самі?

– У нас немає власного флоту та сервісного підрозділу по сейсміці, тому ми залучаємо зовнішніх підрядників.

– Ще з 90-х та початку 2000-х, коли стежив за "Укрнафтою" як "блакитною фішкою" українського фондового ринку, пам'ятаю: в компанії шість НВГУ – нафтогазовидобувних управлінь – по три на заході та на сході. І всі перспективи тоді пов'язувалися саме зі східними НВГУ, тоді як частка західних скоротилася до трохи більше 20%. Але зараз в умовах війни компанія дає друге життя західному регіону. Це тільки через безпекові аргументи чи справді ці родовища знову можуть бути цікавими? Бо пройшла інформація й про кілька угод в цьому регіоні й серед приватних власників.

– У західному регіоні є кілька родовищ, які в результаті розвідки і буріння продемонстрували дуже гарні результати, тому там з'являються безпрецедентні опції видобутку нафти.

Наприклад, раніше "Укрнафта" досить сильно недооцінювала потенціал високогірних родовищ. Зараз, по суті, на вершині гори висотою понад 1 тис. м ми буримо свердловини, і їхня ефективність дуже висока.

Нарощуємо видобуток, будуємо інфраструктуру, трубопроводи, компресорні станції. Тобто практика показала, що можна вдихнути друге життя в ці родовища.

Окремо хочу відзначити проєкти підтримки пластового тиску. Це один із ключових напрямів розвитку "Укрнафти" на найближчі роки. Під час видобутку пластовий тиск природно знижується, що ускладнює вилучення нафти. За допомогою систем підтримки пластового тиску ми повертаємо в пласт воду, яка заміщує нафту і дає змогу значно підвищити коефіцієнт її вилучення. Сьогодні завдяки таким заходам він становить приблизно 15%, тоді як у перспективі ми розраховуємо збільшити його до 25-30%. Без реалізації таких проєктів значна частина родовищ із часом може втратити економічну ефективність.

– А наскільки вам цікаві нові ліцензії? Як в Україні, так і за її межами?

– Зараз, в час війни, пріоритет – Україна. У нас є значна кількість спецдозволів, але ми все одно зацікавлені в нарощенні ресурсної бази. Тож готові виходити на аукціони, купувати нові ліцензії. 

Все, що ми видобуваємо, повинно заміщатися новими ресурсами. Це нормальний підхід компанії, це її KPI – постійно збільшувати ресурсну базу.

Цього можна досягти двома класичними підходами: перший – це 3D сейсміка та інші дослідження на наявних родовищах, відкриття нових покладів та горизонтів; другий – це нові спецдозволи. 

Звісно, в Україні цей ринок зараз не надто насичений, та ми відслідковуємо появу нових цікавих родовищ та площ. 

– Чи можете назвати показник запасів нафти?

– 23 млн тонн. І, звичайно, за рахунок проведення 3D-сейсміки ми намагаємось заміщувати запаси.

– Ще про залучення інвесторів. Наскільки "Укрнафта" готова залучати їх до окремих проєктів? Можливо, до розробки ліцензій, які вже є у портфелі, або до спільної участі в конкурсах на нові ліцензії?

– Є передбачений державою механізм залучення інвесторів через УРП (угоди про розподіл продукції). Це найкращий, як на мене, механізм реалізації такої взаємодії. Чи готові ми рухатися в УРП – так, готові.

Потрібні додаткові ресурси – як фінансові, так і професійні, людські, щоб зосередитися конструктивно на наявних 93 спецдозволах. 

Тому ми готові залучати партнерів і самим бути залученими до УРП, які реалізуються в межах України.

– Тобто, якщо держава перегляне умови конкурсів на Межигірську та Свічанську ділянки, які безрезультатно завершилися минулого року, то ви з партнерами могли би піти на них?

– Ми проводимо оцінку кожного проєкта із врахуванням економічної ефективності і на основі цього приймаємо рішення.

– Наскільки перспективним для вашої компанії може бути Американо-Український інвестиційний фонд з відновлення? Я запитував Сергія Корецького, коли він ще очолював "Нафтогаз", і він казав, що певні проєкти цьому фонду група пропонувала.

– Ми зацікавлені у роботі з Фондом. І подали кілька проєктів на розгляд.

 Якщо Фонд залучить співінвесторів, готових працювати з "Укрнафтою", ми абсолютно відкриті.

Зараз взаємодіємо інформаційно: у них є дані про наші родовища, ліцензійні ділянки, ведеться робота в плані пошуку інвесторів. Фонд розуміє, що ми зацікавлені в цьому і готові розглянути усі пропозиції щодо потенційних учасників.

– "Укрнафта" братиме участь в конкурсі на 1,5 ГВт нової потужності, який оголосив уряд? Минулого року ваша компанія, на жаль, програла.

– Розглядаємо усі можливості. Але ми максимізуємо наші зусилля на побудові власної генерації незалежно від конкурсів. "Укрнафта" підписала угоду з Європейським банком реконструкції та розвитку на EUR45 млн донорської допомоги на будівництво власних майданчиків з генерації – 17 об'єктів приблизно на 63 МВт. 

70-80% цієї генерації йтиме на забезпечення безперебійної роботи наших об'єктів, а для решти ми передбачаємо можливість генерації в мережу.

Вже підписано угоду з переможцем тендеру з поставки обладнання, і він має розпочати роботу. Плануємо, що частину обладнання буде поставлено й змонтовано цього року.

Крім того, разом з ЄБРР рухаємося в напрямі побудови потужної ТЕЦ на 250 МВт для забезпечення потреб в електроенергії та теплопостачанні. Наразі тривають консультації за цим проєктом. 

– Як просувається доформування правління компанії?

– Правління вже сформовано повністю та повноцінно функціонує. За фінансову частину відповідає Антон Мішин, за комерційну діяльність – Владислав Войтенко, за виробництво – Олег Мальчик, за ESG та генерацію – Маріс Куніцкіс.

У наглядовій раді зараз не повний склад. Завершується відбір рекрутингової компанії, яка здійснюватиме пошук кандидатів на посаду незалежного члена.

– Можна сказати, що ви вже перейшли з одноосібного на колегіальне управління?

– Правління компанії сформовано від початку січня 2026 року, і відтоді ми повністю функціонуємо як повноцінна структура корпоративного права. Працюємо за світовими практиками – регулярні засідання, звітності, взаємодія з наглядовою радою та акціонерами.

– У новій корпоративній структурі управління хто приймає рішення щодо пріоритетів інвестицій?

– У нас є інвестиційний комітет – це орган всередині компанії, який приймає рішення із впровадження проєктів на основі економічних розрахунків. Наприклад, є проєкт буріння чи реконструкції. Які показники окупності цього проєкта? Що він принесе компанії? Який NPV чи IRR? На основі порівняння цих показників для різних проєктів компанія приймає остаточне рішення. 

Система працює дуже ефективно. Останні 15 років, до "Укрнафти", я працював у різних приватних компаніях. І я усвідомлюю, що рівень оцінки проєктів у нас відповідає кращим міжнародним і українським практикам. Деякі колеги, які приходили з приватних компаній, навіть не уявляли, що можна досягти такого рівня у державнй компанії.

В "Укрнафті" проводяться деталізовані розрахунки стосовно кожного проєкту, а далі здійснюється їхній постмоніторинг, аби розуміти, чи справді результат відповідав проєктному рішенню. Все дуже прагматично.

– Тривалий час компанією керували топменеджери з фокусом на фінанси або ритейл. Які головні переваги того, що найбільшу нафтову компанію країни під час технологічної модернізації очолює саме інженер-виробничник?

– Почну із загального, з того, що зрозумів з досвідом. Для управління компанією потрібно мати логічне мислення, знання, бажання рухатися, розвиватися, сприймати, слухати і прислуховуватися до інших. Якщо в людини все це є, то відсутність вузькоспеціалізованої освіти чи певного бекграунда не впливає на якість роботи.

Що стосується конкретно "Укрнафти". У нас є члени правління, професіонали, які відповідають за свої напрями. Є менеджмент. Є наглядова рада, яка забезпечує стратегічний нагляд та управління. Є комітети, наприклад, інвестиційний. Важливі рішення ми приймаємо колегіально, за результатами спільного розгляду варіантів.

– Ви є автором декількох патентів з видобутку. Наскільки вони використовуються зараз в компанії?

– Є два види патентів – патент на винахід та патент на корисну модель. У мене патенти, пов'язані з корисними моделями. Не ставив перед собою завдання щось заробити, було цікаво запатентувати свої розробки. 

Тому – так, у мене понад десяток патентів. "Укрнафта" та інші компанії використовують їх, і все працює чудово, бо ці патенти в широкому доступі.