Інтерв’ю Енергореформі голови правління Асоціації сонячної енергетики Владислава Соколовського та директора інституту біоенергетичних культур Національної академії аграрних наук, доктора сільськогосподарських наук Олега Присяжнюка.

Текст – Ніна Яворська

- Асоціація сонячної енергетики вкрай активно почала просувати питання розвитку агровольтаїки. Яка ваша мета в цьому?

Соколовський: Насамперед зазначу, що агрокомпанії – дуже активні гравці у сонячній енергетиці: вони встановили велику кількість СЕС разом із системами накопичення енергії. Прикладів багато – МХП, Кернел, Вітагро, Епіцентр Агро. Мета: власна енергобезпека, зменшення витрат на електроенергію, а в деяких кейсах – додатковий прибутковий бізнес на ринку електроенергії.
Однак це не "класична" агровольтаїка, коли на одному полі одночасно вирощують сільськогосподарські культури і виробляють електроенергію з ВДЕ.

АСЕУ хоче кардинально змінити цю ситуацію та, спираючись на європейський досвід, створити умови для розвитку цього напряму.
Ми беремо участь у виставках і форумах на аграрну тематику, організовуємо на них енергетичні конференції та піднімаємо цю тему. Разом із науковцями аграрної галузі ми дійшли висновку, що біоенергетичні культури здатні непогано підвищувати врожайність у поєднанні з фотовольтаїчними модулями. Тому нещодавно правління АСЕУ ухвалило рішення про створення комітету агровольтаїки, керівником якого став директор Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, доктор сільськогосподарських наук Олег Присяжнюк.

- Вирішення яких питань потребує напрямок агровольтаїки, щоб отримати умови для розвитку?

Соколовський: Таких питань кілька. Перше і головне – юридичне: використання сільськогосподарських земель разом із генеруючими установками та системами накопичення енергії. До речі, ми вважаємо, що агровольтаїка – це не лише про "сонце", а про будь-яке відновлюване джерело енергії.

Один із напрямів роботи Комітету разом з іншими підрозділами АСЕУ — вивчення досвіду європейських країн, насамперед Франції, Італії та Німеччини. В ЄС існують різні концепції визначення агровольтаїки та різні підходи до її розвитку. І пішли вони вперед недалеко –  лише на кілька років. Ми зараз саме обговорюємо ці питання і переконані, що, спираючись на розвинений український аграрний сектор, зможемо доволі швидко їх наздогнати.

В Україні є лише кілька пілотних проєктів класичної агровольтаїки. Причина – відсутність законодавчої бази та браку інформації, потрібної агро- та енергокомпаніям.

- А як АСЕУ просунулася в підготовці цієї законодавчої бази?

Соколовський: У Верховній Раді вже є один законопроєкт щодо впровадження агровольтаїки – не наш. Але ми працюємо над власним, оскільки хочемо вирішити питання комплексно. Тут низка проблем. Наприклад, більшість агрокомпаній працюють на єдиному сільськогосподарському податку — це найвигідніший для них варіант. Але щоб залишатися на ньому, вони мають отримувати не менше 75% доходу від реалізації власної агропродукції. Якщо агрофірма не відповідає цьому критерію, податкова позбавляє її права на єдиний сільськогосподарський податок. А встановлення генеруючих об’єктів може розглядатися як непрофільний бізнес, відповідно, частка агровиробництва зменшиться.

Крім того, на законодавчому рівні потрібно чітко визначити сам термін "агровольтаїка". Найімовірніше, доведеться вносити зміни до законів "Про альтернативні джерела енергії" та "Про ринок електричної енергії", до Податкового та обов’язково Земельного кодексів. Можливо, знадобиться спеціальний закон. Тобто юридичних питань, які треба вирішувати, багато. І дуже важливо надати агрокомпаніям відпрацьовані методики впровадження "класичної" агровольтаїки.

Присяжнюк: Ми маємо таку проблему – це велика кількість земель, які через війну не можуть використовуватися для сільськогосподарського призначення. Це зруйнований грунтовий шар, замінування або забруднення в результаті бойових дій. Значна частина цих земель, звичайно, повернеться після війни в традиційний сільськогосподарський обіг. Але якісь з них не зможуть повернутися тривалий час. Тому що їх треба буде рекультивувати, відновлювати орний шар грунту і проводити інші дії для безпечного використання.

Власне, агровольтаїка в цей сегмент земель вписується досить вдало, тому що однозначно можна мати профіт від використання сонячних панелей і відновлювати землі за допомогою вирощування біоенергетичних культур. Два в одному. Фактично, якийсь час сонячні панелі дають генерацію, земля не гуляє, а біоенергетичні культури відновлюють родючість грунту, поліпшують його структуру. І ми за якийсь певний цикл, можливо, 10-15 років, зможемо ці землі знову перевести в сільськогосподарське використання для отримання безпечної продукції.

Однак в Україні агровольтаїка це питання нове і має більше невирішених проблем, ніж вирішених. Тому що під питанням навіть сама легальність використання земель сільськогосподарського призначення для розміщення сонячних панелей, для вирощування тих же біоенергетичних культур.

Справа в тому, що багато з них – верба, тополя – це багаторічні культури, і вони ще й більш лісівничі. Коли виробник хоче традиційну землю використовувати під сонячну енергетику чи агровольтаїку, він стикається з обмеженнями. Тому ми хочемо врегулювати ці законодавчі колізії, а також розвивати напрямок досліджень, які у всьому світі та Європі ведуться. Ми не можемо рекомендувати той чи інший кейс для виробників, поки не перевіримо на грунтово-кліматичних умовах України.

Тому що ті ж біоенергетичні культури мають свої певні вимоги, зокрема, за вологозабезпеченням чи тепловим режимом. Якщо ми поєднуємо рослинництво з сонячними панелями, то повинні мати можливість легко збирати врожай, а з іншого боку не наносити шкоду самому обладнанню. Адже і рослини, і фотофольтаїчні модулі – це великі інвестиції. І якщо генерацією повернення коштів можна забезпечити швидше, то в біоенергетичних культурах до виходу на самокупність потрібно 4-5 років.

Ми попередньо обговорювали всі колізії – і правові, і наукові, і технічні. До того ж одна справа – ручна праця або малогабаритна техніка, зовсім інше – величезні площі. Крім того, потрібні умови ведення агровольтаїки в лісозахисних смугах – це велика перспектива, актуальна для всієї України.

І знову ж таки – забруднені внаслідок військових дій землі потрібно класифікувати, аби важкі метали та інші забруднювачі не потрапили в сільськогосподарську продукцію.

З замінованими землями ще складніше. Наприклад, ті ж легкі протипіхотні міни на Чернігівщині під час повені перенеслися в інші місця, і їх потрібно виявити.

З іншого боку через агровольтаїку можна значно полегшити розмінування. Поясню: є замінована ділянка, сапери пройшли, наприклад, по краю, і там можна розмістити агровольтаїку. Далі сильно заміновані або складні ділянки засіваємо дистанційно за допомогою дронів біоенергетичними культурами.

Тим самим ми зменшуємо ризики заліснення цих ділянок, що вкрай ускладнює розмінування.

У створенні та розвитку напрямку агровольтаїки ми орієнтуємося насамперед на співпрацю з державою, але й з приватним сектором.

Соколовський: Звісно, агровольтаїка – це не лише біоенергетичні культури, але на початковому етапі ми хочемо сконцентруватися саме на них. До того ж біоенергетичні культури далі використовуються для виробництва палива, а це знову відновлювані джерела енергії.

- Тобто спочатку ви хочете звернутися до площ, які не підлягають посіву пшениці та інших продовольчих культур?

Соколовський: Ми хочемо подумати про зміни до законодавства, які дозволили б виробництво енергії на сільськогосподарських землях, де вирощуються певні культури. Можна встановити регламент: наприклад, у Європі використовують не всі культури, а лише ті, що дають найкращі результати. До того ж у деяких країнах ЄС діють вимоги щодо використання не більше 10–15% сільськогосподарських площ під агровольтаїку.

- Олегу, питання по Каховському водосховищу до Вас як науковця. Яким Ви бачите його майбутнє? Ми там знову будемо мати воду?

Присяжнюк: Наразі й науковці, й політики розділилися на два табори. Одні кажуть, що необхідно відновлювати водосховище, інші категорично проти цього, оскільки там утворилася стійка екосистема за ці роки після підриву дамби. Я не можу про політичні рішення говорити. Однак не варто забувати, що ми аграрна країна, і першочергово Каховське водосховище було створене для того, щоб забезпечувати водою південь. І без цього він просто перетворюється на посушливий регіон, в якому нічого не росте.

Тобто так чи інакше питання водозабезпечення півдня нам треба буде вирішувати. Чи з Каховським водосховищем, чи без нього, але це глобальне питання цілого регіону.

Минулого засушливого року урожаї в тому регіоні, який забезпечувало Каховське водосховище водою, впали до нуля. Деякі науковці стверджують, що ми повернулися до дореволюційного періоду, коли там просто велося таке спорадичне сільське господарство, яке дуже залежало від погодних умов.

З іншого боку, якщо ми звернемося до агровольтаїки, то вона забезпечує безперебійну роботу свердловин для підземного крапельного зрошення. І поки буде відновлюватися дамба, а це багато років, ми можемо частково знімати проблему енергопостачання регіону.

- 6 ГВт Запорізької АЕС важко буде замінити сонцем.

Присяжнюк: Тотально так. Але якщо говорити про пік поливу, то, використовуючи агровольтаїку, навіть з різнотиповими дощувальними установками можна на господарствах робити закритий кластер. Звичайно, ця вода буде дорожча, ніж та, що надходила з водосховища, але все ж дешевша за е/е з мережі.

- Я так розумію, для реалізації цих проєктів все одно потрібно чекати закінчення війни?

Присяжнюк: Ні, багато проєктів може і має реалізовуватися зараз. Там досить пошкоджена частина земель, з яких росіян вже давно вигнали. І фермери, звичайно, хочуть зайти максимально на ті землі, розмінувати і робити все те, що робили раніше.

Але, враховуючи забруднення земель, переміщення родючого пласту на нижчі рівні, про високорентабельність сільського господарства там ще довго не йтиметься. Тобто, посіяти ми можемо, а що ми звідти можемо зібрати?

А якщо так, то виробничникам потрібно задумуватись про альтернативу, щоб досягти високо маржинальності. При тому всьому такі локальні агровольтаїчні кластери дозволяють збільшити кількість робочих місць. Бо все-таки маютьбути люди, які це інсталюють, обслуговують, доглядають, збирають врожай.

Соколовський: Ще пару слів про те, що пілотні проєкти ми могли б організовувати на базі самого Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків – він має цілу мережу дослідних станцій.

Присяжнюк: Ми можемо робити пілоти, наприклад, в Сумській області. У нас є Іванівська дослідно-селекційна станція, землі якої постраждали від прильотів, від боєприпасів ще з 2022 року. Зараз теж проблема: якщо над полем збивають навіть шахед, не ракету, то ще зелена пшениця вигорає в діаметрі приблизно 50 метрів. Тому частину ще незрілого врожаю згодовують на корм тваринам, розділяють поля захисними смугами, аби вогонь менше і повільніше поширювався.

Так що проблематика прикордонних господарств зараз дуже серйозна в плані не тільки як посіяти, а й як зібрати. Але землі можуть бути дуже забруднені, і на прикладі дослідного кластеру ми можемо показати, як відновлювати, як це робити правильно.

Під Києвом у нас є теж господарство, де ми можемо створити агровольтаїчний кластер, показувати як живу лабораторію.

І представники державних органів, і фермери могли б подивитися, повчитися, як це правильно організовувати. Там могли б бути зібрані кластери і з  плодовими деревами, і усіма сільськогосподарськими культурами, не лише біоенергетичними.

Якщо говорити про агровольтаїку, то навіть використання сонячних панелей на дахах тваринницьких ферм – це теж своєрідна агровольтаїка. Але здебільшого ми розглядаємо біоенергетичні плантації традиційні сільськогосподарські культури.