Україна до 2035 року має стратегічну мету повернутися до 54 ГВт генеруючої потужності – її рівня до початку агресії РФ у 2014 році, передає Енергореформа.

Про це повідомив перший віцепрем'єр – міністр енергетики Денис Шмигаль.

"Нашим головним пріоритетом і фокусом є розвиток генеруючих потужностей. Без достатньої генерації не може бути економічного відновлення. Жодного промислового зростання, ні масштабної реконструкції, ні довгострокової енергобезпеки. Тож наша стратегічна амбіція – повернутися до 54 ГВт встановленої потужності", – сказав Шмигаль під час енергетичного форуму в рамках URC 2026 в Гданську (Польща), передає кореспондент агентства "Інтерфакс-Україна" з місця події.

Він наголосив, що це рівень, який Україна мала до початку російської агресії у 2014 році.

За словами міністра, 50% цієї потужності має складати атомна генерація, 30% – відновлювана енергетика, 20% – газова генерація.

Стосовно розвитку атомної генерації, за словами Шмигаля, досягнення мети потребує повернення Запорізької АЕС під контроль України, а також нових ядерних блоків та нових технологій, включаючи малі модульні реактори.

Він додав, що уряд працює над можливістю створення вертикально інтегрованого державного енергетичного холдингу на базі оператора АЕС НАЕК "Енергоатома".

Шмигаль уточнив, що розвиток відновлюваної енергетики передбачає розбудову вітро-, сонячних- та гідроелектростанцій разом із сучасними системами зберігання енергії.

Нова газова генерація, за словами міністра, забезпечить швидку та гнучку відновлювану потужність.

Він також звернув увагу, що розвиток власної генерації дасть змогу реалізувати ще одну стратегічну мету – стати постачальником чистої енергії для Європи.

Глава Міненерго акцентував, що нова енергосистема має базуватися на чотирьох рівнях: це національна генерація та мережа передачі; регіональний рівень, на якому має бути можливість підтримувати стратегічні об'єкти за умови відключенння від національної мережі; рівень громад, які мають забезпечувати безперервність енергоживлення критично важливої місцевої інфраструктури, а також рівень споживача (підприємства, агрегатори та домогосподарства з власною генерацією та зберіганням енергії).

"У надзвичайній ситуації ці нижчі рівні повинні мати можливість функціонувати як енергетичні острови. Це не лише рішення воєнного часу – це довгострокова модель для світу, де енергетичні системи одночасно стикаються з військовими, кліматичними, кібер- та технологічними ризиками", – наголосив Шмигаль, додавши, що саме тому багаторівневу безпеку буде вбудовано в проєкт самої енергосистеми.

Одним з пріоритетів, як він зазначив, залишається взаємодія України з Євросоюзом, в рамках якої передбачається швидше впровадження "зелених" проєктів та розширення у середньостроковій перспективі транскордонної потужності для імпорту-експорту е/е до 4,5 ГВт (зараз 2,45 ГВт).

"Ми готуємося до повного об'єднання ринків та інтеграції у внутрішній енергетичний ринок ЄС до кінця 2027 року", – наголосив Шмигаль.

Що стосується нафтогазового сектора, то, на думку глави Міненерго, "Україна може стати головним вузлом на перехресті стратегічних газотранспортних шляхів".

Він виділив можливості українських газосховищ як найбільших в Європі слугувати регіональним сезонним буфером та частиною нової архітектури постачання газу до ЄС. За його словами, газотранспортна система України також може стати частиною Трансбалканського коридору для LNG.

Крім того, Шмигаль звернув увагу на значний потенціал України з видобутку газу на шельфі Чорного моря.

При цьому глава Міненерго заявив: Україна готова зміцнювати та диверсифікувати енергетичні маршрути до Центральної Європи, зокрема через трубопровід Одеса – Броди.

"Розвиваючи ці ресурси, Україна може допомогти зменшити структурну залежність Європи від нестабільних зовнішніх поставок", – підкреслив міністр.