Інтерв’ю проєкту Енергореформа генерального директора Центру інноваційного бізнесу Ibcentre, співзасновника головних ділових платформ для енергетичного переходу та новітньої енергетики CISOLAR, GREENBATTERY та Sustainable Energy Expo, члена правління Асоціації сонячної енергетики (АСЕУ) Віталія Давія.

- У жовтні в Румунії відбудеться CISOLAR-2024 Bucharest, 12-а виставка та конференція сонячної енергетики Центральної та Східної Європи. Які особливості цієї галузевої події у 2024 році? 

- Головна особливість CISOLAR 2024 Bucharest – це концентрований фокус на технології та рішеннях для децентралізації енергопостачання, зокрема в екстремальних умовах військових дій та нестабільності енергетичної системи.
В центрі уваги в Європі сьогодні перебувають технології зберігання енергії. Падіння цін на energy storage на понад 300% за останні 5 років відкрили нові можливості для побудови сталих енергетичних систем. Саме тому в 2024 році вже третій рік поспіль складовою частиною насиченої робочої та виставкової програми CISOLAR є Конференція та Виставка GreenBattery. 

Масштабування CISOLAR повʼязане не тільки з актуальністю питань і рішеннями, представленими на подіі, зокрема для України, але й з тим, що Європа зараз також суттєво прискорила й збільшила зусилля в зміні енергетичної парадигми загалом.

Тобто війна, трагедія для України, стала тригером дуже серйозних, тектонічних змін на ринку енергетики в Європі, як би драматично це не звучало.
Тому що всі зрозуміли, що треба відмовлятися від російських енергоносіїв, активізувати розвиток відновлюваної енергетики. І в цьому контексті, насамперед, країни Східної Європи, які особливо залежали від російських енергоносіїв, суттєво збільшили зусилля в розвитку ВДЕ.
Зокрема, й Румунія, де ми проводимо CISOLAR 2024. Проте хочу підкреслити, що в центрі уваги CISOLAR не лише румунський ринок, але й всі зростаючі ринки в регіоні Східної та Центральної Європи, зокрема Балкани, Болгарія, Молдова, Угорщина, Польща, Балтійські країни, та звичайно, Україна.   

CISOLAR-2024 – це виставка та три дні конференц-програми. Перший день буде присвячений рішенням в сонячній енергетиці.
Другий – це конференція винятково по рішенням у сфері зберігання енергії.
Третій день CISOLAR-2024 Bucharest, 17 жовтня, буде присвячений винятково Україні! 
В цей день відбудеться форум Ukrainian Energy 2024, присвячений невідкладним терміновим рішенням енергозабезпечення для країни в умовах війни, зокрема в контексті зими, що наближається та буде найскладнішою для української енергосистеми. 

Тому я був би радий бачити серед учасників CISOLAR якомога більше українських компаній, наскільки це можливо за поточних умов. Для українських компаній ми пропонуємо привелійовані, особливі умови участі. Але ми будемо раді поділитись матеріалами, інформацією з представниками компаній, які не зможуть з різних причин взяти участь у цій події. 

- Які цілі ставлять перед собою організатори CISOLAR? 

- CISOLAR з самого початку був задуманий як платформа для ефективних комунікацій учасників ринку. Перший захід відбувся в Одесі в 2012 році й став еталоном ділових ефективних заходів у галузі. Це не мої слова. Про це говорять компанії. 

У комбінації з активною діяльністю Асоціації відновлюваної енергетики України, де я був президентом та співзасновником, нам вдалось пролобіювати багато важливих рішень для галузі. Проте багато актуальних законодавчих ініціатив тоді так і не вдалося втілити, зокрема про підтримку розвитку систем накопичення енергії.
В умовах війни ці рішення стали життєво необхідними для України сьогодні. 

На відміну від великої генерації, яка є ціллю номер один для російських ракет, децентралізована система більш надійна, більш убезпечена від російських ударів. У комбінації з накопиченням енергії тисячі об'єктів розподіленої генерації – це вже складна ціль для ворогів.

Я б сказав, що на ранньому етапі розвиток відновлюваної енергетики був більше фантазією та мрією окремої групи людей, ніж серйозним індустріальним трендом. 

Навіть перший законодавчий пакет був прийнятий в інтересах бізнес групи соратника Януковича Андрія Клюєва й лише згодом намітилась свого роду "лібералізація" ринку, хоча й зі своїми особливостями та обмеженнями. Справжній розквіт галузі відновлюваної енергетики в Україні розпочався в 2014-2019 роках. Це був золотий час галузі, який учасники ринку згадують з ностальгією. 

Проте я хочу зазначити, що новий "золотий вік" розвитку української галузі відновлюваної енергетики вже почався. Цей етап має трагічне забарвлення, але абсолютно очевидно, що нова українська енергетична система буде однією з найсучасніших у Європі.

Головна ціль CISOLAR – виступити ефективною галузевою платформою для обміну досвідом, залучення інвестицій та реалізації найсміливіших проектів. 

Понад 80% всіх проектів в сонячній енергетиці, реалізованих в Україні, були реалізовані завдяки чи за певної участі CISOLAR. Люди зустрічались, проводили переговори, домовлялися про контракти. І ми раді, що це був певний драйвер.

Ми хочемо, щоб CISOLAR-2024 став драйвером нового етапу розвитку галузі не лише в Україні, але й у регіоні загалом. 

- Як не сумно це визнавати, але за стільки років розвитку ВДЕ у нас досі на початковому рівні розвиток систем накопичення енергії. Тільки цього року з’явилися заходи стимулювання. Як Ви, як експерт, вважаєте, яке найближче майбутнє таких систем?

- Насправді, за останні 2 роки війна стала блючим стимулом для розвитку таких рішень в Україні. В різних регіонах вже реалізовані достатньо амбітні й достатньо великі проєкти energy storage. Я знаю про кілька в Вінницькій, Київській, Одеській областях.

Але справді цей рівень розвитку далекий, як мінімум, від потреб, пов'язаних з драматичним обставинами, і дуже далекий від потреб сучасної розвиненої енергосистеми. Якщо, наприклад, в тій же Каліфорнії вводять гігаватти СНЕ щороку, то в Україні кілька мегаватт – це на рівні статистичної похибки від того рівня, який реально потрібний Україні.

- Чому вони не розвивалися досі? 

- Це одночасно просте й складне питання. Про них почали говорити ще років 15 тому. Ми дискутували про energy storage рішення на засіданнях асоціації, урядових груп, робочих груп в Міненерго. Та й навіть відносно недавно, в 2018-2019 роках, активно обговорили цю ідею. Одним із стимулів пропонувалося ввести спеціальний додатковий зелений тариф для проєктів, які мають energy storage.

Але на тому етапі компаніям не потрібно було турбуватися. Чи у 2018-2019 роках хтось очікував великої війни? Хіба хто думав про те, що може бути знищена майже вся генерація ДТЕК, що можна втратити цілу атомну електростанцію в Запорізькій області? Навіщо нам накопичувати енергію, якщо в нас є ГЕС?

Energy storage рішення виглядали дорогою іграшкою, нікому не потрібною. І на той час це дійсно були дорогі рішення, якщо бути чесним. 

І я радий, що цього року були прийняті дуже розумні рішення на рівні уряду – скасувати ПДВ та мито для енергообладнання. Це важливий чинник для виснаженого українського бізнесу. 

- Для фізичних осіб теж запровадили низку стимулів, наприклад, нульові кредити на СЕС чи ВЕС, але з вимогою ставити energy storage.

- Це дуже правильно. Така умова вже кілька років діє в Каліфорнії. Якщо люди хочуть побудувати домашню сонячну станцію, вона має бути із СНЕ. Це надійність енергетичної системи, це спрощення в цілому задачі її балансування.

Тому все це стратегічно правильні рішення, прийняті в Україні. Безумовно, в комбінації з наявністю доступного фінансування, вони стануть дуже ефективним стимулом для розвитку розподіленої генерації в Україні. Принаймні, ми очікуємо, що саме так і буде.

- Нещодавно відбулася, мабуть, одна з надважливих подій в енергетиці – спецаукціон "Укренерго" на допоміжні послуги, де вона фактично придбала 100 МВт потужності для балансування, переважна більшість якої energy storage. Переможці аукціону мають за рік побудуватися й підключитися до енергосистеми.

- Так, це безпрецедентна й важлива подія. І абсолютно очевидно, що західні партнери активно долучилися до того, щоб в Україні було прийняте таке рішення. Те, що відбувається саме в контексті стимулів розвитку енергетики, це в більшості випадків американська чи європейська модель. Це буде дуже гарний стимул.

100 МВт – це серйозний проект, але якщо говорити про потреби енергосистеми, то для того, щоб зробити її більш стійкою й вирішити поточні задачі, йдеться про гігаватти.

- Що ще, на вашу думку, як члена правління АСЕУ, потрібно зробити для того, щоб стимулювати чи врегулювати питання в цьому секторі? 

- Ми на засіданнях правління АСЕУ постійно обговорюємо поточні проблеми ВДЕ. Насамперед, питання погашення боргів, і готуємо відповідні звернення до НКРЕКП, профільних міністерства і комітету Верховної Ради. Не завжди, однак, до нас прислуховуються і ми бачимо певні позитивні рухи.

Розумію, що на фоні нагальних потреб ця тема, можливо, не дуже популярна. Але в контексті важливості розбудови нової української енергетики вкрай важливо погасити борги перед компаніями за зеленим тарифом, які тягнуться шлейфом роками. Це фінансові ресурси, які компанії можуть використати для реалізації нових проєктів.

Наприклад, Одеська область це літо протрималась практично повністю за рахунок сонячних станцій. Вони дуже допомогли в Житомирській, Вінницькій, Миколаївській областях. Тому, насамперед, треба погасити борги та забезпечити певну стабільність і надійність виплат в майбутньому.

Де взяти гроші? Лише за останній місяць ми бачили низку корупційних скандалів. Якщо не дати можливості "пиляти" бюджет, то буде можливість інвестувати в нові енергетичні проекти.

На жаль, через корупцію Україна втрачає колосальні ресурси, й це підкреслюють наші західні партнери. Внутрішній ворог не менш страшний, ніж зовнішній. Ось хоча б останній приклад із затриманням заступника міністра енергетики. 

Замість того, щоб стимулювати демонтаж і перевезення обладнання на захід України з прифронтової зони, щоб врятувати його, й умовно кажучи, зробити внесок в стабільність та збереження енергетичної галузі, він, як стверджують правоохоронці, заважав, ставив бар'єри. 

Це лише ті, кого спіймали за руку. 

- А якими ви бачите перспективи входження українського бізнесу ВДЕ на сусідні ринки? Ми вже чули, наприклад, про спроби ДТЕК розвивати проєкти в Румунії, Італії, Хорватії.

- За поточної ситуації, безумовно, для багатьох українських компаній буде логічним шукати так би мовити "місце під сонцем" на європейських ринках, а можливо, й далі. Вони можуть спробувати свої сили на тому ж американському ринку, пропонуючи обладнання та сервіси. Непросто, але можливо.
Це вимагає нових підходів, нових моделей, більш високого рівня ведення бізнесу.

ДТЕК – це компанія, якій, мабуть, найлегше зробити експансію на зовнішні ринки, тому що вона має великі фінансові та технологічні ресурси. Що стосується менших компаній, то, мабуть, їхній шлях складніший і тернистіший. Наприклад, їм важче залучити банківський капітал, проте можна йти на інші ринки зі своїми рішеннями, в тому числі інженерними.

Але той досвід, який мають українські компанії та їхні команди досвідчених інженерів, які роками реалізовували амбітні й високотехнологічні проєкти, однозначно дуже актуальний зараз в Європі, особливо в країнах Центральної й Східної Європи.

І ми, однозначно, закликаємо компанії виходити на зовнішні ринки, тому що в Центральній і Східній Європі є певний дефіцит професіоналів у сфері ВДЕ.
Є українські компанії, які вже зробили експансію на польському, молдовському, хорватському, прибалтійському ринках. Є кілька компаній, які планують чи вже вийшли на ринок в Румунії. Це девелопери і ЕРС-контрактори.

- Наскільки вони стикаються з дискримінаційними умовами на зовнішніх ринках?  

- Протекціонізм – це те, що працює всюди, на всіх ринках. Добре це чи погано? Це реалії ринку. Кожна країна, дивлячись на обставини, дбає насамперед про економічне процвітання і розвиток власних компаній і власного бізнесу. Тому вони підтримують і офіційно, й неофіційно місцеві компанії та бізнеси. В принципі, це нормально. Йтися про емпатію тут не може. Навіть через війну в Україні. Проте моя особиста думка – це неправильно. 

Ми пам'ятаємо про протести аграріїв в тій же Польщі.  

Протекціонізм працює майже в усіх сферах. Але що стосується ВДЕ, то на зовнішніх ринках для українців є хороший шанс.

Українці мають переваги. Європейці не можуть працювати в екстремальних умовах і знаходити раціональні й швидкі рішення. Українські компанії працюють більш динамічно, швидше, в тому числі після закінчення робочого дня. Те, що європейські компанії роблять тижнями, українські компанії роблять протягом кількох днів.

Вміння працювати, вміння досягати результату швидко – це серйозна перевага.

І я радий констатувати, що все більше й більше не тільки українських, а й європейських замовників, клієнтів розпізнають ці переваги українських компаній. Але українські компанії мають займати проактивну позицію, тому чекаємо наших колег на CISOLAR-2024 в Бухаресті. 

- На вашій минулій конференції обговорювалася ідея будівництва спільних енергетичних кластерів в Румунії на кордоні з Україною з можливістю поставок електроенергії в українську систему. Що з цим проєктом?

- Це була ініціатива, яка видавалася раціональною в контексті захисту обʼєктів енергетики від ракетних ударів. Свого роду енергетичний аутсорсінг. Йшлося про створення енергетичного хабу за межами України, але який працюватиме на Україну. Це поки що концепт. 

Я, можливо, свого роду ідеаліст чи романтик, але я всі процеси зараз оцінюю в контексті геополітичних змін, а вони мають опиратись на структурні й серйозні економічні зміни, основою яких є саме розвиток відновлюваної енергетики.

Чим більше буде проєктів у сфері відновлюваної енергетики в Європі, в Україні, тим буде менше геополітичних ризиків виникнення нового конфлікту.

Більшість конфліктів виникає через нафту й газ і через залежність однієї групи країн від поставок енергетичних ресурсів іншою. Класична економіка. 

Відновлювана енергетика руйнує цей зв'язок і будує передумови для збереження миру. Це якщо говорити про філософську сторону галузі. Тому ми продовжуємо цим займатися, і я радий, що цього рокуі CISOLAR зробить свій внесок в цьому напрямку.